Українська мова не знає активних дієприкметників на -чий, -(в)ший, ані пасивних на -мий у тому творенні та в тій функції, як їх уживає сучасна українська літературна мова, як ото: — Тварини, жиючі й живші на землі. Факт, спостерігаємий… Незадовольняючі наслідки. Чоловік, намагаючийся стати… Вражаючий випадок. Далекосягаюча спеціалізація та ин. За активні дієприкметники каже П. Житецький: «Що до активних дієприкметників, то їх зовсім нема в народній мові»1.
А. Прикметники дієслівного походження на -чий
В народній мові колишні дієприкметники на -чий і значінням своїм і функціями перейшли в категорію прикметників. У них ми не відчуваємо чинности: значінням своїм вони вказують на прикмету, властивість. У таких прикладах, як — Робу́ча, як бджола; бачу́чі очі; важу́чий мішок. Хоч лежачий аби комір стоячий Ном. 8904. Маю́чі люди. Такий знающий як циган до пасіки. Трудя́ща копійка годує довіку. А трудя́ще, а чепурне, а роботя́ще Шевч. — прикметники дієслівного походження вказують на прикмету чи властивість, що її суфікси -уч-, -ущ-, -ач-, -ащ- здебільшого підсилюють. Пор. прикметники підсиленого значіння, як злющий, злючий від прикметника злий (а не від дієслова) — Злючих собак держала Гр.; добрячий від добрий — Добрячі були люди покійнички MB.; багатющий від багатий — Один по одному (убогі) спішать, щоб з багатющими поспать Гр.; гладючий від гладкий — Ото яка гладюча корова Гр.; гидючий від гидкий — Таке гидюче, що й глянути на його не хочеться Гр.; важнющий від важний — Мати і взяла собі в голову, що Антосьо важнюща персона, коли й Тимоха проти його ні чичирк Гр.; білющий від білий — Дівчата все в білющих сорочках та в квітках Гр.; поганючий від поганий, скупучий від скупий, твердючий від твердий, здоровлючий від здоровий, товстючий від товстий та ин.
Наведені вище прикметники дієслівного походження не мають часового відтінку, як дієприкметники, а вказують на сталу ознаку, як прикметники: важу́чий це не той, що тепер важить, а дуже важкий, важенний; бачу́чий — той, що має властивість добре бачити, рос. зоркий; робу́чий або роботя́щий — рос. трудолюбивый; маю́чий — багатий, заможний; трудя́чий, трудя́щий — те саме, що роботя́щий, також рос. трудовой.
Даю на увагу наголошеність наростків (суфіксів) -уч-, -ущ-, -ач-, -ащ- у цих прикметниках дієслівного походження.
Щоб дати змогу ширше орієнтуватися в значінні вживаних прикметників дієслівного походження, в їх функціях та в характері їх творення, я навожу трохи не всі цієї категорії прикметники (крім сумнівних випадків), що трапилися мені у використаних джерелах, обминувши ті з них, що вище подано. Зрозуміла річ, подані прикметники можуть прислужитися і як лексичний матеріял. Де на це є матеріял, навожу прикметники синоніми з иншими наростками.
Акучий — рос. акающий. Говірка одна, тільки тут (у Змітневі Сосн. п.) люди акучі2.
Балакучий = балакливий. Там така приязна та балакуча жінка Гр.
Бачущий = бачучий, що добре бачить. Щоб дитина була бачуща, видюща і пам’ятуща Гр.
Беручий = беркий. У нас діти беручі до письменства Гр.
Благащий, благущий рос. умоляющий. Не завважив і не чув слова її благащого MB. II, 117.
Блискучий = блискавий = блискотливий. Очі поночі блищать блискучі MB. II, 176. Як замахнувся блискавою шаблею — тільки кров тепла счервонила сиву хвилю Дніпрову MB. I, 158.
Болющий, болючий. Болить воно (серце) рівно, однаково, болем болющим MB. Болющі зуби. Барв. 35.
Брикучий = брикливий. Кобила… брикуча Гр. Це біс, а не дівка! бач, яка брикуча Гр.
Везучий — що добре везе. Кобила хоч і шкапувата, та проте везуча Гр.
Видющий, видючий — 1) = видимий (явний). Видюща смерть страшна Ном. 8295. 2) Протизначник до поняття «сліпий», рос. зрячий. Коли мені сліпому курка, то тобі видющому й дві Ном. 984.
Гавкучий — що голосно, часто гавкає. Це в нас гавкучий собака Гр.
Гнучий = гнучкий. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча Котл.
Говорючий — 1) протизначник до «німий». Говорючий голуб Гр. 2) = Говіркий рос. разговорчивый. Молодий говорючий Радюк Лев. — Гр.
Годящий — 1) Годящий на віник та на смітник Гр. 2) …ні з чим і вирядити; ні сорочечки, ні одежинки годящої MB. І, 52. 3) Годящий (рос. понимающий) тесля Гр.
Гомонючий = гомонливий — балакливий: Гомонючий чоловік Гр.
Горючий — що має здатність горіти, що добре горить. Ясень — горюче дерево Гр.
Горящий — рос. горящий. Побачив ті вогні із-під землі горящі Стор. 498.
Гудючий — рос. гудящий. Гудючий лютий зимній вітер Лев. I, 35.
Дрімлючий, дрімучий — сонливий. Тихенько дрімучий Прут далі тече. Гр.
Дряпучий — 1) що має властивість дряпатися. Кіт дряпучий Гр. 2) задерикуватий. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде Гр.
Живучий, живущий — 1) що має властивість оживляти, рос. животворный. Добув води живучої Рудч. II, 82. 2) рос. живучий. Живучі діти Гр.
Завалящий — мало придатний, поганий Гр.
Завидущий — заздрісний. Завидущі очі Гр.
Загребущий — жадний. Очі завидущі, руки загребущі Гр.
Зароботящий — що добре заробляє. Найшовсь чоловік у прийми. Люди кажуть — добрий і зароботящий: і тесля, і столяр, і чоботар, до всього здатний Барв. 264.
Зароблящий — що живе з зарібку. Я зароблящий чоловік Гр.
Колючий — що сильно коле, що має властивість колоти. Див. приклад на Гнучий.
Котючий — 1) що легко котиться. Бач, які котючі гроші, швидко вже й розкотились. 2) плідний (про вівцю, кішку) Гр. Котючі вівці ОК.
Кругойдучий — поворачивающийся в виде круга. Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах колись-то пишний замок Кул. VI, 588.
Кусючий = кусливий, що має властивість кусатися. Кусючі мухи Гр. Чорна комашня, то ця не кусається, а оця руденька — то клята куслива Гр.
Ламучий = ламкий, що легко ламається. Осика ламуче дерево Гр.
Лаючий — що часто лається. Лаюча баба Ном. 13620.
Летючий — що має властивість літати. Це летюча птиця, а це піша Гр.
Линющий — що має властивість линяти. Заполоч линюща Гр.
Ловучий — 1) що вміє ловити Гр. 2) = ловецький Гр.
Лопотючий — що сильно лопотить, що має властивість лопотіти. Купила собі ситцю на спідницю, там такий цупкий та лопотючий Гр.
Люб’ячий — що привітно, з любов’ю ставиться. Такий він був люб’ячий до мене MB.
Мелючий — рос. мукомольный (про млин). Мелючий млин Гр.
Мерущий = мерлий — мрець. Бджоли (сняться)… проти мерущого Гр.
Минущий — рос. скоропреходящий, тленный. Усе тінь минуща, одна річ живуща: світ з богом Ном. 393.
Мислячий. Треба нам працювати в тих благословенних землях, де над мислячою головою не стоїть із довбнею безголовий цензор Кул. VI, 583.
Мовчущий = мовчазний. Мовчущий був такий, тільки зо мною… розмовляє Барв. 355. Розпорошена по пустинях Русь довго не важилась видалятись у дикі мовчущі степи Кул. VI, 36.
Невидющий — 1) = невидомий— сліпий. Невидющими очима мов сонце побачив Шевч. Темна нічка невидома Гр. 2) = невидний. Вихвачу тобі води цілющої і проведу дорогою невидющою Рудч. І, 130.
Невмирущий — безсмертний. З невмирущими авторами «Марусі» та «Катерини» почали вони простувати до воскресу староруської бояновщини Кул. VI.
Невсипущий — 1) невтомний. Тільки невсипущі чати по степових могилах і урочищах не давали Орді набігти знеобачка Кул. VI, 45. 2) безустанний. Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила Шевч.
Невтерпучий — рос. нестерпимый. В невтерпучих муках стогнали Стор.
Неминучий — рос. неминуемый, неизбежный. Біду побачив неминучу Котл.
Непитущий — що не п’є горілки, вина. Пообідавши стали кружлять горілку, а Івашко, як непитущий, вийшов з хати Стор. 162.
Непосидящий, непосидючий — рос. непоседливый, подвижной. Непосидящі сіромахи з верху Дніпра… ходять було тими часами на Низ до Дніпра і далі Кул. VI, 45.
Несуща — що добре несеться (про свійську птицю). Химині кури несущі були Гр.
Нетерплячий, нетерп’ячий — рос. нетерпеливый. Жінки дуже нетерп’ячі Рудч. І, 188.
Ору́дущий3 — орудник, рос. руководитель, командующий. Оце ще мені орудущий! усе тільки мудрує та коверзує Гр.
Орючий — що добре оре. У мене плуг орючий Гр.
Палючий — рос. жгучий. Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій Рудч. II. 118.
Пам’ятущий = пам’ятливий. Див. приклад на Бачущий.
Пахнучий, пахнючий, пахнющий, пахнячий, пахучий, пахущий — запашний. Пахнючий перець Гр.
Пекучий див. палючий. Пекучий вітер, пекуче сонце, журба пекуча Гр.
Плачущий — рос. плачущий. І пригадалася йому та дівчина плачуща MB.
Плодючий = плідний = плідливий = плоднистий Гр.
Покотющий див. котючий 1). От анахтемський шаг, який покотющий: трохи був не закотивсь Гр.
Посидящий — рос. усидчивый Гр.
Прагнючий — жадливий. Я на горілку не прагнючий Гр.
Роботящий = робучий = робітливий = робітний. Ручки ж мої роботящі, чом не робите? Чуб. V, 777. Чи хороша, чи вродлива, чи до діла робітлива? Гр. Там є дівка дуже красна, та лем не робітна Гр. В иншому значінні робітний у сполученні — Це сорочка робітна (= до роботи) Гр.
Родючий — що добре родить. Родюча земля, родюче дерево Гр.
Ростючий = ростовитий — що швидко росте Гр.
Скачучий — що має властивість скакати. Цей горох скачучий, як молотили Гр.
Скрипучий = скрипливий. Скрипуче дерево й здорове переживе Ном. 8156. До цього прикладу дано в Номиса варіянт, де замість скрипучий — скрипливий.
Слухащий — що слухає, рос. слушающий. Усім головам слухащим на многі літа Гр.
Співучий, співущий = співливий — що вміє співати, що любить співати. Як би так, щоб хтось співущий, то б вам заспівав Кан. Соловей инший удасться дуже співливий Гр. Співучі баби ОК. Співучий — також рос. певучий. Голосок тихий, співучий Гр.
Сплющий — сонливий. Сплющий пес не угонить зайця Ном. 7205.
Сп’ячий — що спить, рос. спящий. Прийшов до сп’ячого бога Шух. 3.
Сцілющий див. цілючий.
Терплячий — терплячкий — рос. терпеливый Гр.
Тонучий — що тоне, рос. утопающий. Тонучий і бритви холиться Ном. 9784.
Тягучий — що має властивість тягатися, розтягатися, пружистий. Тягуче тісто — коржа не можна розкачати: що розкачаю, то воно збіжиться Гр.
Тямучий, тямущий — рос. смыслящий, толковый. Він чоловік тямучий, не зіпсує діла Гр. Павло Підзубень дуже тямущий чоловік, всяку старовину молодою головою зазнає Гр.
Цілючий, цілющий, сцілющий — 1) що має властивість сціляти, тоб-то злучати в одно ціле. Побризкала брата цілющою водою і голова приросла до шиї Гр. 2) рос. живительный, целебный, целительный. Як сцілющий вітер від долин подише, хворі мої лоні міччю заколише Щог.—Гр.
Кількість наведених прикладів дає можливість робити певні висновки.
Вказані прикметники даються творити й від дієслів на -ся: годящий, котючий, ламучий, тягучий та ин. значінням своїм ідуть від дієслів годитися, котитися, ламатися, тягатися та ин. Стороженко перекладає рос. «тяжущийся» укр. тяжущий: Випровадив суддя тяжущих Стор. 75.
Бувши у величезній своїй більшості непрефіксовані, прикметники цієї категорії зрідка й із префіксами трапляються: загребущий, зароблящий, покотющий, сцілющий. І префіксовані прикметники заховують значіння сталої, не часової властивости, тоб-то не мають відтінку прийдешности.
Форми на -чий змішалися в народній мові з формами на -щий, проте переважають форми на -чий.
Переважають суфікси -уч-(-юч-), -ущ-(-ющ-) проти суфіксів -ач-(-яч-), -ащ-(-ящ-), незалежно від характеру пня (основи) теперішнього часу в тому дієслові, що від його походить прикметник цієї категорії.
Характер словотвору в українських прикметниках цієї категорії відмінний від характеру словотвору в російських дієприкметниках літературної мови на -щий:4 суфікси -уч-(-юч) і д. зв’язані з коренем (сучасним) безпосередньо: брикучий, кусючий, пекучий, дряпучий, пам’ятущий, роботящий, тягучий, співучий, скрипучий, ловучий, орудущий, тямущий та ин. Це треба на оці мати, творячи прикметники від дієслів, що в них пні теперішнього часу з наростком (суфіксом) -je-: отже не кусаючий, гавкаючий, пам’ятаючий, орудуючий, а кусючий, гавкучий, пам’ятучий чи пам’ятущий, орудущий. Сказане не стосується до прикметників від дієслів із наростком -je- у пні теперішнього часу, де прикметниковий наросток -юч- є по голосовому звукові, що до кореня належить, як лаючий, знаючий, маючий, також стоячий.
Зрідка маємо наростка -юч- (тоб-то -уч- з попереднім м’яким шелестовим) там, де б могли чекати наростка -уч-: прагнючий, ростючий. Тут очевидно аналогія з тими формами, що мають переднаростковий шелестовий звук м’який.
Значінням своїм ця категорія прикметників дуже часто відповідає прикметникам дієслівного походження з наростками -лив-ий, -к-ий: балакучий і балакливий, блискучий і блискотливий, брикучий і брикливий, гомонючий і гомонливий, кусючий і кусливий, плодючий і плідливий (і плідний), роботящий, робущий і робітливий (і робітний), скрипучий і скрипливий, співучий і співливий, беручий і беркий, гнучий і гнучкий, ламучий і ламкий. У вказаних синонімах наростками -уч-(-юч-), -ущ-(-ющ-), -ач-(яч-), -ащ-(-ящ-) здебільшого сильніше відтінена властивість, як наростком -лив-: тут очевидно важить асоціяція з наростками у прикметниках недієслівного походження, як злючий, добрячий та ин. Див. вище ст. 18—19.
Наведені приклади вказують, що прикметники дієслівного походження цілком втратили відтінок часовий. Тільки в одному випадку захована часовість: прийшов він до сп’ячого бога Шух. 3.
У наведених прикладах почасти заховують дієприкметниковий характер без виразного часового відтінку прикметники благащий, горящий, гудючий, кругойдучий, плачущий, слухащий, тонучий, що всі їх можна перекласти відповідніми російськими дієприкметниками на -щий.
Функціями своїми прикметники дієслівного походження цілком дорівнюють иншим прикметникам: вони можуть правити за атрибут, предикат, також суб’єкт, але ніколи не мають функції апозитивно-предикативної, як російські дієприкметники в літературній мові (животные, живущие в воде…). Російським дієприкметникам у функції атрибутивній та предикативній іменній відповідають українські прикметники дієслівного походження з відповідніми наростками. Де відповідніх прикметників нема, там доводиться обминути їх описовим дієслівним зворотом. Російським дієприкметникам у їх функції апозитивно-предикативній відповідають українські описові звороти з особовими дієсловами. Приклади: — Сич це призвісне (рос. предвещающее) Гр. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи широкі, на великі дороги розхіднії (рос. расходящиеся) Гр. Замість «далекосягаюча спеціялізація» треба далекосяжна спеціялізація, або, коли хочемо особливо піднести чинність: спеціялізація, що далеко сягає; замість «вражаючий випадок» — разючий випадок; замість «живших і жиючих на землі істот» треба: істот, що жили й живуть на землі. Цю заміну фіктивних дієприкметникових форм описовими дієслівними зворотами та прикметниками, ідучи за народньою мовою, часто використовує у своєму перекладі євангелії Морачевський, що за його П. Житецький каже: «Морачевський понад усякий сумнів у великій мірі володів чуттям народньої мови, так би мовити, психологією її»5. У Морачевського в перекладі сказано6: і бачить, що усі у тривозі, і плачуть і кричать дуже М. 5, 38, а в Куліша в його перекладі сказано в цьому місці: і бачить тривогу, і плачущих, і голосячих гучно; у Морачевського: найшли його у церкві, як він сидів посеред учителів, слухав їх, а сам запитував Л. 2, 46, а в Лободовського: сидячого, слухаючого, питаючого; у Морачевського: усякий хто підносить сам себе, понизиться, а хто понижає себе, піднесеться Л. 18, 14, у Лободовського: всяк високозносячий сам себе понижений буде, а понижаючий себе підвищиться; у Лоб.:
которого (раба) пан застане роблючим отак Л. 12, 43; у Мор.: найде, що він так робить; у Лоб.: застав їх сп’ячих від туги; у Мор.: і найшов, що вони спали з печалі; у Лоб.: не будь не віруючим, але віруючим, у Мор.: не будь невірний, але вірний І, 20, 27. Морачевський іще так обходить дієприкметники: сказав пророк Єремія сими словами М. 2, 18, у Лоб.: казане пророком Єремією глаголючим; у Мор.: там встрінете чоловіка з глеком води Мар. 14, 13, у Лоб.: і зустріне вас чоловік, несучий воду у глечику. Щоб точніше зберегти вислів, можна б: і зустріне вас чоловік, несучи воду в глечику (про таку заміну докладніше нижче, при дієприслівниках).
Навожу ще приклади з літератури, що описовими дієслівними зворотами відповідають російським дієприкметникам в апозитивно-присудковій функції: — Чи на те ж я тебе призрів і викохав, щоб ти мене при старості, що вже одною ногою у ямі стою, покинув без усякої7 помочи Кв. Чи ви, братіки, що читаєте або слухаєте сюю книжку, думаєте, що він малював собі просто? Кв.
Поширене слово слідуючий легко дається замінити словами дальший, такий, отакий: дальша лекція відбудеться; на це вказують такі (або отакі, коли хочемо ближче означити) правила, пункти.
Дехто відчуває ту неприродність, що вносять у мову чужі їй активні дієприкметники на -чий і намагається їх замінити прикметниками з наростком -аль- у невластивій їм апозитивно-предикативній функції, а це надає висловові трохи чи не ще більшої роблености, штучности. Навожу приклад із рукопису, де дієприкметникові форми виправлено на прикметники з наростком -аль-. Фрази «Гіпотеза намагаючогося до мети розвитку», «проквітаючих у крейді» виправлено на «гіпотеза намагального до мети розвитку», «проквітальних у крейді». Тут можливі тільки особові дієслівні звороти.
Б. Прикметники на -лий
Як попередньої категорії прикметники дієслівного походження, так і прикметники дієслівного походження на --лий значінням та функціями цілком належать до категорії прикметників, — це бачимо й у сучасній російській літературній мові. Проте українська мова знає прикметники на -лий від дієслів геть ширше, як російська літературна мова8.
Приклади. Непрефіксовані прикметники: — На булих (давніх, колишніх) товаришок, сільських дівчат і з-під лоба не поглянула, наче ніколи вони й не здибалися з собою Гр. Висла колодка (= висячий замок) Гр. А тим часом у дбалої господині-паніматки вже й обід постиг Лев. І, 174. Забажалося в Петрівку мерзлого Ном. 5344. Не поможе воронові мило, а мерлому кадило Ном. 5668. Дізналася своїм серцем чулим Гр. Чи є, діду, стиглі кавуни? Гр. Розказували про минуле. Сталі принципи.
Префіксовані прикметники: — Забіглі душі (з України за Дунай) Гр. Вогонь запеклих не пече Шевч. Це чоловік зайшлий Гр. Гарно!.. токоче її зраділе серце Мир.—Гр. Тліє під землею твоє наболілеє тіло Мир.—Гр. Набряклі жили кидалися-бились Мир.—Гр. Під навислими скелями стояли мраморяні статуї Лев. І, 221. У вікна крізь намерзлі шибки ледве-ледве пробивався світ Мир.—Гр. її принесли додому обмерлу Мир.—Гр. Опішіла (= лінива, повільна) служниця Гр. Чоловік сот з дві осі(д)лих і приблудних Гр. Непідлегла воля духа Кул.—Гр. У невмілого руки болять Ном. 6021. Ці свині, кажуть, ніби-то впаслі (= що їх легко відгодувати) Гр. Був колись він і здоровий, і заможний, а тепер зовсім підупалий Гр. Підупале господарство Гр.
Скільки виточила сліз із старих погаслих очей, згадуючи про мене Барв. 406. Ціле руно посивілого волосся на голові Мир.—Гр. Гора похила до річки Гр. На похиле дерево і кози скачуть. Ще ж бо ти на світі у похилих літях не зовсім одиниця Кул.—Гр. Запрошували прибулих козаків поснідать Стор. Радив рушницю придбати на прийшлі часи MB.—Гр. Я ж не втеклий, я ж свій чоловік і сам прийду, — чого мене вести по вулиці Гр. Подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть та й додому вертається MB. II, 139.
Прикметники на -лий творяться від дієслів неперехідних: прикметник похилий (див. вище приклади) дається значінням своїм вивести не з дієслова похилити, а похилитися. Потебня вважає, що в російській мові прикметники на -лий префіксовані здебільшого ближчий держать зв’язок із дієсловом, а непрефіксовані цілком одійшли від дієслова: мерзлый — замерзлый, зяблый — озяблый, горелый — погорелый— Зап. II, 238. Такий самий, думаю, стосунок дається встановити й між українськими непрефіксованими та префіксованими прикметниками на -лий, — непрефіксовані та й деякі префіксовані цілком втратили часовий відтінок. На це вказують наведені приклади.
Прикметники на -лий — це видно з прикладів— часто відповідають російським дієприкметникам на -(в)ишй в їх атрибутивній (похиле дерево) та предикативній іменній функції (я ж не втеклий), але не у функції апозитивно-предикативній, — останнє Потебня має за полонізм: «Таке уживання займенникових (членних) дієприкметників на -л- у старій західній та південній руській літературній мові виходить із польської: «а моє зась войско, засталое (= оставшеєся) подъ Берестечкомъ… сами безъ орды.., знявшися, просто пойшли» — Зап. II, 242.
Українська мова не знає ні дієприкметників ні прикметників на -(в)ший.
Українські прикметники на -лий значінням та функціями спадаються з російськими прикметниками на -лый. Щоб ближче отже вказати, який є стосунок у функції та в значінні між прикметниками на -лый і -(в)ший у російській мові, — а це вияснить стосунок між українськими прикметниками на -лий та російськими дієприкметниками на -(в)ший — навожу відповідне місце з Потебні: «Префікс у дієслівному прикметникові на -л- підпирає його зв’язок із дієсловом, і навпаки, непрефіксовані ймення на -л- швидче гублять усякий зв’язок із дієсловом. Розуміється, є такі непрефіксовані і префіксовані, що не цією стороною різняться, а иншою, напр. рослый — высокій, і взрослый — совершеннолѣтній; здебільшого проте це не так. Пор. напр. мерзлый і замерзлый, мозглый і промозглый, зяблый (говядина, дерево, лѣто зяблое — коли хліб морозом поб’є, і озяблый, горѣлый і при (у-, за-, по-) горѣлый, кипѣлый (кипяченый, вареный) і накипілий, колѣлый (дохлый, палый) і околѣлый, линялый (про звіря) і полинялый та ин. Ці префіксовані форми, що ближчі до дієприкметників, ніж відповідні непрефіксовані, мірою дієприкметности (причастности) рівноважні з такими префіксованими, що до них важко або не можна дібрати в мові непрефіксованих, наприклад, численні похідні від дієсл. ѣє/ѣ: огрубѣлое тіло, оголѣлый, загустѣлый, одурѣлый, ошалѣлый, оторопѣлый, осовѣлый, посоловѣлый, окостенѣлый, окаменѣлый, обледенѣлый, заиндевѣлый, закоптѣлый, окривѣлый, заплесневѣлый, осиротѣлый, нагорѣлый, обрусѣлый; ає/а: захудалый. Даль скрізь перекладає ці форми минулими дієприкметниками: «заиндевѣвший». Такого пояснення не можна обминути; але російська літературна мова все ж має ці префіксовані форми не за дієприкметники і відмежовує їх від дієприкметників на -ший, -вший… Боячися змішати цю префіксовану форму з дієприкметником, ми в апозиції, що сприяє зберігати дієприкметникове значіння, ставимо замість неї дієприкметника на -ъ, -въ. Нам видається ніяково сказати: «человѣкъ, возмужалый въ трудахъ и лишеніяхъ» замість «возмужавший». А коли ставимо в апозиції таку форму, напр., «поля, запустѣлыя послѣ нашествія непріятеля», то вважаємо її за прикметника, як і в «мальчикъ, блѣдный отъ страха». Зап. II, 238—239. Українське «полюбили круглу сироту, вирослу в погорді, навиклу до послуху» не віддає російського «полюбили круглую сироту, выросшую в пренебрежении, привыкшую к послушанию»: російські дієприкметники на -(в)ший мають тут функцію, що її не мають українські прикметники на -лий, функцію апозитивно-предикативну, — українська мова віддає це значіння описовими дієслівними зворотами: …що виросла в погорді, що навикла до послуху. За дієслівні, а не прикметникові форми має Потебня підкреслені форми у прикладах: Менша сестра, літ не доросла, та ж мені їхать не звеліла. Там за Лопанню, зараз за річкою, де тепер хороші і великі хороми, там були озера, очеретом поросли Кв.—Зап. II, 240.
Де в російській мові дієприкметник має функцію апозитивно-предикативну (ev. атрибутивно-предикативну), там можливі українські описові дієслівні або дієприслівникові звороти. Рос. «Не состоявшийся вчера концерт состоится…», «Концерт, не состоявшийся вчера, состоится…» по-українськи можна перекласти: «Концерт, не відбувшися вчора, відбудеться…» або «Концерт, що вчора не відбувся, відбудеться…»
Як українським прикметникам на -лий не завжди відповідають російські дієприкметники на -(в)ший (див. наведені на ст. 29—30 приклади), так російським дієприкметникам на -(в)ший в їх атрибутивній та іменній предикативній функції не завжди відповідають українські прикметники на -лий: є й инші прикметникові форми: — Рідний твій батенько… цурається тебе, мого цуценяти заблудного (= заблудившегося) Барв. 478. Ой прийшов до нової стоянки, а вже його ворон-коні позастоювані (= застоявшиеся) Гр. Стояла довго тороплена (= оторопевшая) Котл. Бог любить грішника, але каяного (= раскаявшегося) Гр. Українські прикметники на -лий здебільшого мають пасивніший відтінок проти російських дієприкметників на -(в)ший. Як видно з прикладів, російським дієприкметникам на -(в)шийся, тоб-то дієприкметникам пасивнішого відтінку, можуть відповідати українські прикметники або дієприкметники на -ний. У наведеному нижче польському прикладі Потебня віддає польського дієприкметника на -łу українським пасивним дієприкметником на -ний: A kiedy już nie stanie w elefancie juchy, Powali się, nieborak wyżęty і suchy. Tarn że sobą, przytłucze własnie jako skałę One sprosną, krwią swoją szelmę wychowałą (= укр. вигодовану) — Зап. II, 235.
В. Прикметники дієслівного походження, що відповідають російським дієприкметникам на -мый
Пасивних дієприкметників на -мий нема в українській мові9. Заховалося дуже небагато прикметників дієслівного походження на -мий, що зберігають ті функції, які можуть мати прикметники взагалі, зокрема вище наведені категорії прикметників дієслівного походження. У таких фразах, як — Там стало пекло невгасиме Шух. 16. Шуміли несходимі пущі Кул. VI, 221. Такий ставок, що несходимий: рощ така зростається Кан. Як підуть дощі, так грязь буде необходима Гр. Гуляли вони, пили, їли усе добре, та й пішли собі назад, покидавши усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме Рудч. II, 157 — прикметники на -мий заховують пасивний відтінок. Цілком утратили пасивність або мають переходовий характер названі прикметники в таких фразах, як — Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою (рідною, також питомий, питоменний) своєю матінкою поводилась? MB. I, 25. Є злодії, що їх сатана наведе на те, а є й родимі (рос. прирожденные, природные) Шух. 80. Голь нещадима (= ні до чого) Ном. 1513. Обомліла й заніміла, нерухома стала Гр. Рухоме, нерухоме (рос. (не)движимое) майно. Темна нічка невидома (= невидна) Гр. Шкода з того видима (= явна) була MB. I, 9—10. Щось побачив страшне, недовідоме Гр. Відомий, знакомий, знайомий.
Прикметники на -мий утворені тільки від перехідних дієслів. Як сказано, вони дуже невеликого поширення в українській мові. Російським дієприкметникам на -мый, де вони мають значіння і функцію прикметників, можуть відповідати українські прикметники дієприкметникового походження на -е́нний, е́ний, -а́н(н)ий, також пасивні дієприкметники на -ний, як і прикметники з суфіксом -н-.
Приклади: — Непроще́нний і непроще́ний (гріх) Нар. 138; Гр. (рос. непростимый, непростительный). Кихва незліче́ні (рос. несчетный, неисчислимый, безчисленный) гроші має Гр. Оттоді то Черевань доскочив собі несчисле́нного скарбу Кул.—Гр. Збагне́нна (рос. постижимая) річ, здійсне́нна (рос. осуществимая) річ ОК. Скарб великий, незрахо́ваний (= незлічений) Кул.—Гр. Не вернуться споді́вані (рос. ожидаемые) Шевч. Крик, галас счинили несказа́нний (рос. невыразимый, неизъяснимый) Гр. Нашою втіхою буде сила нашого духу невгамо́ваного (рос. неукротимого) Кул.—Гр. На жда́ного (рос. ожидаемого, жданного) гостя багато треба Ном. 11922. Невро́нений — рос. неуязвимый Гр. Блага́ний — рос. просимый, желанный Гр. Невбла́ганий — рос. неумолимый Гр. Неспоку́туваний (гріх) — рос. неотмолимый Гр. Непогамо́ваний = невгамований Гр. Голод, що рідний батько, — злодія неосу́дним (рос. невменяемым, не подлежащим осуждению) робить Гр. З його косар такий жвавий, такий робочий невто́мний (рос. неутомимый) Гр. Неперемо́жний, незвитя́жний — рос. непреодолимый, непобедимый Гр. Невиво́дний — рос. неисчерпаемый Гр. Відкладни́й — рос. откладываемый Гр. та ин. Також: Біду побачив немину́чу (рос. неминуемую) Котл.
Російським дієприкметникам на -мый можуть відповідати й українські пасивні дієприкметники на -ний від недоконаних префіксованих дієслів, явище в українській мові одмітне проти російської літературної мови. Українська мова творить пасивні дієприкметники на -ний не тільки від доконаних дієслів: вжити — вжитий, зібрати — зібраний, розбити — розбитий, видати — виданий, вишити — вишитий, відкласти — відкладений, — а й від відповідніх недоконаних дієслів: уживати — уживаний. (Очіпок на їй вишневий… уживаний тоді Барв. 510), збирати— збираний, розбивати — розбиваний, видавати — видаваний, вишивати — вишиваний, відкладати — відкладаний. Ці останні недоконаного стану пасивні дієприкметники можуть инколи загальним значінням збігатися з пасивними дієприкметниками доконаного стану на -ший: — Якийсь москаль сидить: головач розкошланий, невмиваний (невмитий) MB. II, 13. Вишиваний (вишитий) рукав Рудч. І, 162. Лежить Янчик порубаний, порубаний, постріляний і кулями спробиваний (пробитий) Гр.
Г. Прикметники дієслівного походження і дієприкметники на -ний, -тий
Цю категорію прикметників почасти вже зачеплено в попередньому пункті: тут даю на увагу те, чого я там не торкнулася.
Проти инших дієслівного походження прикметників найширше мова українська вживає прикметників на -ний. Перейшовши почасти в категорію прикметників, вони заховують усі ті функції, що їх можуть мати й дієприкметники. Прикметники на -чий (-щий), -лий, -мий втратили в народній свідомості свої ознаки дієслівности: народня мова не творить їх вільно від дієслів, а — як до наростка — то ширить, то вузить окремі категорії; найвужча з названих є категорія на -мий. Вільно творить народня мова від усякого перехідного дієслова пасивні дієприкметники на -ний, -тий, проте й у них помітний процес утрати властивого їм дієприкметникового значіння: на це вказують і вище наведені прикметники на -е́нний, -е́ний, що часто відповідають російським пасивним дієприкметникам на -мый у їх функції атрибутивній, рідше іменній предикативній (тоб-то як ім’я в зложеному присудкові). Вказують на це й ті пасивні дієприкметники, що значінням змішалися з прикметниками инших суфіксів, здебільшого суфікса -н-, у таких випадках, як: — І худоба ота пропаде! зостанеться чорту нетру́дженому (= лінивому) Гр. Пшоно тру́джене (рос. трудом добытое) Барв. 484. Луччий розум прирожде́ний (= природній), як навче́ний Ном. 6039. Одно дитя прирожденеє (= рідне), друге дитя суженеє Гр. На дух-мару вона походила з своїм нездвиже́ним (= нездвижним, нерухомим) обличчям MB. II, 199. Небереже́ного (= необережного) і чорт не стереже Ном. 4297. Которий би міг бідний невольник відгадати, міг би йому листи визволе́ні (рос. освободительные грамоты) писати, щоб не міг ніхто ніде зачіпляти Гр. Навіже́ний — божевільний Гр. Відкла́даний — відкладний.
Процес переходу дієприкметників на -ний у категорію прикметників, тоб-то процес утрати дієслівности та пасивности, позначається й на тому, що дієприкметниковий суфікс -ений, -аний набирає значіння прикметникового суфікса. Таке видно з оце тільки наведених прикладів, також із вище поданих прикладів на -е́нний, -е́ний, як і з того, що суфіксом пасивних дієприкметників українська мова творить прикметники й від неперехідних дієслів. То чоловік не наш: він зайдений відкілясь Гр.; їжджаний шлях MB.; вони до цього звичені (= звичні) MB. Де ваш Левко мандрований? Кв. Я буду що-дня наїджена й напита Гр.
І прикметники з дієприкметниковим суфіксом -е́ний і дієприкметники на -ний, -тий певними своїми функціями збігаються з прикметниками взагалі: вони здебільшого бувають за атрибут; менше вони поширені у функції іменного предиката, як це взагалі буває з прикметниками в українській мові, де предикативність переважає в дієслівних формах.
Приклади на пасивні дієприкметники у функції іменного предиката: — Будеш смертю караний Яв. 185. А вже ж тая криниченька гатою загачена, а вже ж тая дівчинонька з иншим заручена Чуб. V, 251. А вже ж моє біле личко ціловане давно ib. 280; 383. Широкії ворітечка поодчиняні, а виднії віконечка поодсувані ib. 774. В тебе хата неметена, в тебе свита позичена ib. 880. То козаки наші новобранці, що забрані в неділеньку вранці ib. 937. Божничок вишиваним рушником навішений MB. Будь воно прокляте від мене Пир.
Про стосунок підметових (суб’єктних) фраз із пасивними дієприкметниками-предикатами до безпідметових фраз із пасивними дієприслівниками-присудками на -но, -то див. §2, Б.
З усіх прикметників дієслівного походження тільки дієприкметники на -ний, -тий трапляються у функції апозитивно-предикативній: — По середині стіл, зеленим сукном засланий Стор. 124. Жупани по коліна, пошиті до діла Чуб. V, 307. Парубок у чорному кобеняку, підперезаний червоним поясом Стор. 172.
Укінці зазначу, що в українській мові нема ще від деяких дієслів усталених дієприкметникових форм. Діялектично українська мова знає замість дієприкметників на -ений форми на -аний (-яний). Через аналогію з дієприкметниками на -аний, як даний, зібраний та ин. маємо й несяний, навиняний, оженяний, зачиняний, роблячий, ношаний та ин. Літературна мова усталила форми на -ений: несений, роблений, зачинений, навинений, ношений, оженений та ин.
У народній мові маємо від деяких дієслів паралельні дієприкметникові форми, на -ний і на -тий. Кажуть: одчинений і одчинятий, одягнений і одягнутий, замкнений і замкнутий, зв’язаний і зв’язатий, забраний і забратий, затягнений і затягнутий, понакривані і понакриваті Рудч. II, 141, посланий і послатий Чуб. V, 523, гнений і гнутий, меляний і мелятий Гр. За формами на -ний промовляє літературна традиція.
Ще даю на увагу мало обізнаним з українською мовою, що іменних дієприкметникових форм на взір російських літературних несен, веден, бит українська мова не знає. Зосталися тільки форми, що походять від колишніх іменних дієприкметникових форм ніякого роду на -но, -то і що тепер правлять у фразі за дієприслівники-предикати: ходжено, роблено, бито. Про це див. нижче, § 2, Б: Пасивні дієприслівники.