1. Займенники-прикметники (о)той, (о)та, (о)те українська мова знає не тільки у виразно вказівному значінні. Вона їх уживає й на те, щоб сильніше відтінити певного речівника у фразі, конкретніше виразити його, як щось знане. Займенник тут почасти й зберігає свій вказівний характер1: — Де теє у бога літо, а він вже косу клепа Ном. 2614. Пішлись тоді Катрі оті ранкі довгії і ті вечори ще довшії MB. Найбільше цей займенник буває в порівняннях, де їх мова вживає на те, щоб конкретизувати, унаочнити певне поняття: — Усе розвіялось, як та роса Стор. 210. На річах такий був гострий, як та бритва ib. 222. Так людей жене, як тих волів MB. Сивенька вже була, а хороша та чепурна, як тая лебедя MB. Так жалібно, як тая сопілочка заграла Кв. Вихиляється, мов той молодий ясенок Кв.
Крім вказаної препозитивної позиції цей займенник може мати й менше звичну позицію постпозитивну. Така менше звична позиція ще підсилює відповіднього речівника: — Аби то чарку ту випить Етн. 44. Прилітає той син, сонце те, і говорить Рудч. І, 83.
Підсилює відповіднього речівника й займенник який, -а, -е: — Венера поїхала в своїм ридвані, мов сотника якого пані. Котл. Тюрма… наче мара яка, стояла… над горою. Мирний. Було, як глянеш на ту дорогу, то неначе куншт який — так гарно. Стор. Мати… вже раді, як получу карбованця якого та їм дам. Тесленко. Знизу, мов з якої прірви, часом виглядали зорі. Васильченко2. Займенник який має тут неозначений характер займенників який-небудь, якийсь. Проти займенника (о)той, що, зберігаючи почасти вказівний відтінок, конкретизує відповіднього речівника, займенник який узагальнює тут певне речівникове поняття і здебільшого буває в порівняннях. Позиція цього займенника здебільшого постпозитивна.
2. Відзначаю займенники хто, що, який у значінні неозначених займенників хтось, xmo-небудъ, щось, що-небудь, якийсь, який-небудь: — Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою матінкою поводилась MB. Як куди хто їде конем або возом то… Гол. Може хто вас налаяв MB. I, 11. Як би з ким сісти, хліба з’їсти Шевч. Може хто звістку подасть Гр. Чи що зроблю, куди піду — завжди серце в тузі Чуб. V, 277. Розпитує, чи нема де якого нетяги Рудч. II, 8. Ізлізу на яке-небудь дерево, щоб звірюка яка не напала на мене ib. 157. Що одну половицю (яйця) з’їсть який звір, то вже той чоловік з другої половиці, що не пропала, не має своєї пари Яв. 3. Пор. вище у 1. пункті який; пор. у § 18 де, куди в розумінні де-небудь, куди-небудь.
Займенники ці в указаному значінні здебільшого мають місце у фразах питайних (Чи хто прийшов?), гаданих (Може що буде), у реченнях підрядних, що здебільшого постали з питайних або гаданих (Розпитує, чи нема де якого нетяги. Подивлюся, може кого побачу) то-що.
3. Плеонастичне воно, його3. Займенник воно може мати значіння неособове, як німецьке es, французьке il. Це буває у фразах підметових і безпідметових: — Де воно така школа? Гн. 15. Піду подивлюсь, хто воно таке ib. 9. Що воно за мара така? Стор. 178. Воно украв хтось (сокиру) Гр. Що воно за нечиста сила завелась на ниві? Рудч. II, 195. Що воно за панночка така гарна ib. 47. Воно, бачите, жаліє мене мати Гр. Воно хочуть зо мною он що зробити Гр. Як би з ким сісти, хліба з’їсти, промовить слово, то воно б хоч і як-небудь на цім світі, а все б таки якось жилось ib. Паралельно є й звичні звороти з займенником це: — Хто це прийшов? Пор. російське — Кто это пришел?
Відзначаю й неособовий характер займенника його, здебільшого у фразах питайних: — Отаким, як я, то як його завчаться? Кан. Як би його узнать (що воно за панночка) Рудч. II, 47. Як таки його зелену жабу за дружину брати? ib. 100. Хто його знає, що воно вагу має для життя: чи власне хазяйствечко доладне, чи ота промітність — це не вгадно Етн. 39.
5. Даю на увагу вислів — Чом їх не впинив ніхто розумний Кул. VI, 505.
Про займенники див. також у § 12. Особливості роду. Про займенники у функції злучних слів див. § 17.