1. При числівниках номінативно-акузативної форми дві, три, чотирі українська мова широко, трохи не по всіх своїх говірках, зберігає давні форми двійного числа від речівників жіночого та ніякого роду (neutrum): — Мила потопала, три слові сказала Грінч. М. III, 265. Три школі, дві корчмі Кан. Три рибі, чотирі корові, дві лямпі1 Пир. Через три хаті Гн. 33. Коли прилетіло дві вороні та зачали клювать то й подохли Рудч. II, 181. Дві вороні наїлись однії коняки ib. 182. Забрав серебра зо дві відрі Гол. А три вербі схилилися Глібів. Я б дав дві зимі за одно літо. Приказка. Але: — Було то таких три жінки Рудч. І, 105. Як улюблявся парень на дві дівки ib. 184. На всі 4 ноги Гн. 59. Жив дід та баба а було в їх дві дочки ib. 29. Дві бочки Кан. Дві руки Пир.
У західніх говірках форми двійні і в речівниках із пнями на г, к, х: — Дві нозі, три дорозі Гол. Набрав води у три фляшочці Шух. 108. Були три доньці ib. 71 Була баба стара і мала дві доньці Яв. 238.
Звороти з числівниками дві, три, чотирі, де речівники підпадають так званому перехідному м’якшенню (велярні г, к, х перед закінченням двійні і (<ѣ) чергуються: г—з, к—ц, х—с) не є в українській мові факт загальний; знають їх здебільшого західні говірки, та й там помітна розбіжність: — Три бутельці вина Яв. 38 і три фляшки вина ib. три трісці Яв. 113 і три тріски ib. Були дід та й баба та й мали дві дівки Яв. 235. Натомість за загально-українське явище можна вважати давні форми двійні від речівників, що в них пні не мають кінцевих г, к, х.
Не в зворотах із числівниками українська мова зберегла давню форму двійні у вислові в очу. — Орди кочували тоді в очу Польської Речи Посполитої Кул. VI, 56. Панські дворяне були в його очу ті ж вільні люди, що й він сам ib. 158. Дивись у воду, поки в очу тобі стане недобре Гр. Мигтить ув очу, мов проміння Барв. 253.
Про звороти з числівниками в акузативній формі при перехідних дієсловах див. при дієсловах, ст. 98.
2. Відзначаю звороти з числівниками збірного значіння двоє, троє, четверо і д. в сполученні з назвами дорослих осіб обох родів, з назвами тварин і речей: — Як напало на мене семеро перекупок, то ледві одгризлась Гр. Дивиться — одинадцятеро дочок Гр. Прийшло до нас троє гостей Гол. Четверо коней веде Чуб. V, 46. Четверо яблучок котяться Гр. Зроби мені троє діл Рудч. І, 145. Твої хорти дев’ятеро дверей прогризли ib. 137. Твої хорти восьмеро дверей прогризли Нар. 341.
Де речівник є поняття збірне або матеріяльне (рос. вещественное), там він у формі генітива в однині: — Двоє хліба з’їли Яв. 38. Намочила троє шмаття ще від понеділка Чуб. V, 1151. Дев’ятеро скоту із кашари на вибір займала Метл.