1. Де нема потреби визначити певний рід, чоловічий чи жіночий, а мова взагалі про людину мовиться в її збірному значінні, або коли невідомо, за кого говориться, за чоловіка чи за жінку, то прикметник або займенник-прикметник, правлячи за підмет або прямий предмет, стоїть у формі ніякого роду: — Зраділо мале й велике Гр. Що старе, що мале, що дурне Гр. Як багатий скривиться, то всяке дивиться Ном. 1601. Всяке знає, що й досі козацькі пісні співає сільський люд Кул. VI, 209. Всяке читає їх смакуючи ib. 449. Всяке знає, чого та хата не кінчається Етн. 45. Кожне розуміє, яка то велика в письменстві сила Є. Убоге не живе, а тліє Приказка. Всяке знає, що коли декілька чоловіка одну роблять роботу, то пісня помагає Є. 27. Вони (панки) заходять часто з чужими людьми у розмову, а своє то б’ють так, як великі пани MB. Те воду возить, те глину, ті кружками місять Етн. 45. Прямо подивись, то таке старе видає, а луза насіння трьома зубами і воює. Кан.
2. Займенник ніякого роду воно може означати невідому особу: — Хто ж це в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку… Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося Гр.
Займенником ніякого роду воно відтіняємо й свою прихильність до особи, що її цим займенником визначаємо: — Гомонить він (чоловік побравшись) до мене, а я усе мовчу. Воно поміж народом пленталось та й бачило доволі, так і говорить до мене, а я усе соромляюсь Барв. 4.
Займенник ніякого роду воно, як і прикметник і займенник-прикметник у формі ніякого роду, може й відтінок непошани, презирства віддати: — Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне Гр.
3. Сюди гуртую й займенника щось, що вказує собою на цілковиту невизначеність підмету, зокрема і роду його: — З двору виїхало щось судове Кул. VI, 456. Це щось заїзже Барв. 209. Порозгрібає щось їх за ніч Етн. 32. Чуємо щось наче пішло у світлицю… і назад ще не йшло ніхто ib. 31. Іще сонечко не приходило, щось до мене та приходило. Пісня. Щось прийшло і черешні обірвало Яв. 48.