1. Генітив приналежности (gen. possessivus). Такі звороти, як твори Шевченка, теорія Дарвіна, таблиця Ліннея, гніздо птахів, хата тітки, тоб-то такі, що в них приналежність виражена речівником у генітивній формі, невластиві українській народній складні, — треба казати Шевченкові твори, Дарвінова теорія, Ліннеєва таблиця, пташаче або пташине гніздо, тітчина хата. Див. приклади на прикметники приналежности з наростками -ів, -ин § 8, Е. 5.
За одну з особливостей Гоголевого стилю В. Істомин має прикметника приналежности замість відповіднього речівника в генітиві: — Я побежал на воеводин двор (Т. Бульба1).
Проте і генітив приналежности може мати місце, і передусім там, де кілька генітивів приналежности, що в’яжуться з одним речівником, ідуть один за одним: — Твори Шевченка, Куліша, Франка, також: твори Шевченкові, Кулішеві, Франкові. Далі, коли прикметник приналежности від відповідньої власної речівникової назви дав би важку на вимову форму, напр., твори Квітки-Основ’яненка, хоча й можна казати Квітки-Основ’яненкові твори. Генітив приналежности можливий і там, де він комбінований, тоб-то де з ним в’яжеться прикметник або ймення хресне: твори великого Дарвіна, поезія Тараса Шевченка.
Ще кажуть — більше по західніх говірках: Ольги хустка батька кожух, вдови дочка, — тоб-то генітив приналежности має тут позицію препозитивну. Приклади: — Доброго батька дитина Метл. 234. Ой не сватай вдови дочку, хай дівкою ходить Гол. II, 309. Там якось огородника дочка зловила ту коробочку Чуб. І, 182. Бо я свого пана коників пізнала Чуб. II, 243. Біжи, біжи, кониченьку, в тестя двір Метл. 183. Вода пливе просто в купця хату Чуб. II, 1382. Там мого миленького будиночки видно Чуб. V, 417. Це ж моїх сестриць дорогі намиста ib. 738. То ж не моєї матінки голос Рудч. II, 40. Приходить до сонечка дворів Шух. 66. Висока довгобраза крамариха, товстого крамаря жінка Мир.—Гр.
2. Инші від речівників залежні генітиви. Препозитивну позицію може мати не тільки генітив приналежности, а й усякий инший від речівника залежний генітив: — Вже в його (Чарнецького) жовніри вонтпити починають, великого крови розливу жалкують Кул. VI, 288. Зібралися до тебе усіх язиків люди ib. 496. Де матінка плаче, там сліз річка тече, де плаче сестриця, там слізок криниця Чуб. V 835. Одного разу підхожу городу стежкою до хати MB. Ясного неба одкид ib. Пор. також із прийменником: — Що ти, з рути квітка, так дуже зів’яла Чуб. V, 140.
У багатьох сучасних літературних зворотах залежний від речівника генітив — не тільки генітив приналежности — природніше було б замінити, де не міняється значіння вислову, відповіднім прикметником, інфінітивом, описовим зворотом, то-що, отже замість: тіло рослини, відхід поїзду, способи збирання матеріялу, спосіб піднесення продукції, утворення клітини і д. і д. — краще: рослинне тіло, коли відходить поїзд, способи збирати матеріял, спосіб піднести продукцію, як твориться (утворюється) клітина і д. Замість: — Чи не можемо простежити початок утворення тіла рослини (з рукопису) — природніше: — Чи не можемо простежити, як (або коли, де відтінок часовий) починає творитися рослинне тіло. Певна річ, генітивні конструкції тільки тоді можна замінити иншими відповідніми, коли заміна не впливає на значіння вислову, в противному бо разі про заміну мови бути не може. Пор. «мова поезії» і «поетична мова», «значіння подібности» і «подібне значіння».
Див. § 4, Ґ; § 5, де дано приклади на заміну залежних від речівників дієслівних речівників на -ння, -ття.
Російське «прежде окончания года, срока» можна перекласти українським «перш, як рік (термин, реченець) вийшов»3.
Де в склад поняття, що в генітиві, входить поняття означуваного слова, там генітив може мати паралельний зворот із прийменником: «міста України» і «міста на Україні»; «українські міста» — ширше поняття; «почуття людини» і «почуття в людини»; «людське почуття» — ширше поняття. Замість «Радомиський повіт Київщини» краще «Радомиський повіт на Київщині»; людність «Росії та України» ширше поняття (уся людність), як «людність у Росії та на Україні» (не вся людність). Пор. Збагачені перед очима у вбогих попів унити вже тим самим робились народу ненавидними Кул. VI, 341.
Замість генітива, що залежний від речівника, поетична мова вживає инколи сурядної (паратактичної) будови, де залежне речівникове поняття виражене в тому самому відмінку, що й означуване слово, — див. § 15.