Терміном «злучні звороти» я обіймаю не самі ті звороти, що в’яжуть собою несурядні та сурядні речення у зложеній фразі, а й ті злучні звороти, що ними починається фраза (по крапці). Сюди внесено й ті звороти, що хоч і не мають спеціяльно злучної функції, проте трапляються в зложеній фразі в переході від одного складового речення до другого.
Сучасна літературна мова здебільшого вживає тих злучних зворотів, що російська мова. Українська народня мова одмітна своїми злучними зворотами.
1. Звороти, що віддають російські «который, какой» польські «który, jaki». Займенників котрий та який нарід рідко вживає в тому саме злучному значінні, що російська й польська літературна, а за ними йдучи і сучасна українська літературна мова.
Що до першого з цих займенників, то його народня мова знає і у формі который і у формі котрий. Форми которий здебільшого вживають давніші українські письменники. Форма котрий більше по західніх говірках знана. У народній пісні форма часто залежить від вимог ритму: — Розлетимось, розбіжимось, як кленове листя, которе на Вкраїну, котре на Полісся Чуб. V, 790. А що саме значіння слова, то воно не тільки питайне та злучне, а — коли не починає собою питайного звороту — значить який-небудь, инший, дехто, деякий: — Як треба тобі буде котрого з нас, то присмалиш ту волосину, которого тобі треба Руд. І, 105. Вона гадала, що то котрий хлопець вийшов її пуджати Яв. 244. Не раз та й не два доводилось таким осадам зникати без прослідку, як прокрадуться татари которим шляхом Кул. VI, 58. Часом несподівано котора дівчина вбіжить до мене з будинку MB. Як которий, то й навчиться, а цей ніколи Гр. А чого там скимлить, чи не б’є котрий? Гр. Звісно, коли хто котору любить, то й думає, що вона усім така хороша Кв.
Потебня, навівши відповідні приклади, так пояснює українське которий, котрий: «В усіх цих випадках українське которий, котрий більш-менш виразно зберігає старе російське та церковно-слов’янське значіння который изъ двухъ або изъ многихъ, отож вище «котрий чоловік = тоть изъ людей». — Зап. III, 346, прим.
Займенник которий, котрий у злучному значінні має здебільшого позицію препозитивну; в наступному реченні йому може відповідати займенник той: — Которі книжки будуть у мене під рукою в перекладі, а оригіналів не матиму, то тих я буду перекладною мовою виписувати Кул. VI, 6. Пор. паралельні злучні звороти хто — той, де — той та ин.: —Де хліб обрідкуватий, той на зерно кращий, а де густий, там ні Гр. Тоді то хто виїжджав конем з луком і шаблею, той був козак, козак би то кінний і оружний Кул. VI, 226. Без займенника той у другому реченні: — Котра дівчина чорнобривая, то чарівниця справедливая Чуб. V, 429.
Которі більші, знялись, полетіли; которі менші, коло матери сіли ib. 862. Которі коли лучче жили, то тепер хуже Пир. Не сплю, не лежу, стрілочки стружу, которі луччі — в пучечки в’яжу Грінч. М. III, 121. Которая сиротина, гине Чуб. V, 493. Пор. також у препозитивній позиції займенники подібного значіння який, що: — Коницький… розкидав між товариством які мав за свою службу гроші Кул. VI, 98. Яка була мерзла земля, зараз уся порозтавала Кв. Що була скотинка позбував, а гроші попропивав Кв. Пор. також де при прикметниках: —Де менші між їми, як ті поросята, валялись та грались собі на піску; — де найбільші, в «свинки» поодалі гралися Гр.
Которий, котрий в злучному значінні може й позицію постпозитивну мати, дорівнюючи тоді значінням рос. который, поль. który: — Лиха та радість, по котрій смуток наступає Ном. 2292. Візьму собі молоду дівчину, із котрою я люблюсь Грінч. М. III, 318. Один дід, которий увійшов з нами в церкву… Стор. 341. Дуже поважали тих козаків, котрі добре знали степи і шляхи ib. 366. Багато бо єсть таких книжок, до нашого діла потрібних, которих ні за які гроші не доскочиш Кул. VI, 6. Нема тієї сили на світі, котра б сказала їм всемогуще слово ib. 324. Жий вже собі а вже з тою, котору кохаєш Чуб. V, 398. Скажи перше правду, котру вірно любиш ib. 213. Чоловік, котрий з ним знакомий був… Шух. 234. Потебня вважає, що «постпозитивне которий у значінні чисто відносного злучника витворилося під впливом російської літературної або польської мови». — Зап. III, 347.
Постпозитивне злучне которий, котрий в народній мові мало вживане, натомість рясно знаний у такому значінні самий злучник що або що з особовими займенниками, тоб-то звороти що він, що вона, що воно, що вони у різних відмінкових формах: — Стоять верби по-над воду, що я їх садила Чуб. V, 139. Пішли хлопці заграницю, що ми їх кохали ib. 308. Той (ліс), що він через його йшов… Рудч. II, 120. Це колесо, що зверху пада на його вода Ном. Ой чия то хата з краю, що я її не знаю Чуб. V, 400. Без особових займенників: — Приходить до коня, що з мідною гривою Гр. Це той, що чоботи рипають MB. I, 76. Чи це тая дівчинонька, що я женихався? Метл. 69; Чуб. V, 202. Чия пшениця, що колос похилився? — Це ж того козака, що досі не женився. Чия пшениця, що житняя солома? — Це ж того козака, що тихая мова Чуб. V, 1031. А де ж тая криниченька, що голубка пила? ib. 251. Я той самий, що вона жде Стор. 204. Тут зараз починається отой великий бір, що високі сосни аж хмари підпирають ib. 121. Хто мені дістане коня, що буде одна шерстина золота, друга срібна, то за того оддам дочку Рудч. II, 71.
У підрядному реченні, що в’яжеться з таким словом головного речення, яке означає собою місце, маємо замість різних відмінкових форм займенника він, вона прислівники там, туди: — Сестра його пішла у ту комору, що брат казав їй не ходити туди Рудч. II, 69.
Ф. Корш каже: «В нас (тоб-то росіян), як відомо, що в номінативі та в акузативі обох чисел річ цілком звична, але в инших відмінках… не часто трапляється. Зате в українців цей спосіб висловлюватися вживаніший, як который чи котрий»2. Замість казати: — Нао мріяв про той маленький вогник, здобувати котрий (незнана в український мові позиція займенника котрий!) він оце вирушив (Остап Нитка. По огонь, ст. 16), треба: Нао мріяв про той маленький вогник, що здобувати його він оце вирушив.
Що до займенника який, то і його народня мова рідше вживає в злучному значінні. Крім свого злучного значіння який має такі самі значіння, що й который: — Розпитує, чи нема де якого нетяги Рудч. II, 9. Підем замолотить коробку, а може й зажнемо якого снопа Барв. 435. Див. § 10, п. 1,2. Потебня каже: — «Чиста відносність, тоб-то цілковита рівність об’ємом відносного займенника з іменням, що з ним він в’яжеться (человек, которого я видел), виражається в українській мові часточкою що або (в Котляревського) який». — Зап. III, 347. Займенника який не можна, розуміється, обминути, де його вжито більше на означення якости: — Який пан, такий крам. Який їхав, таку стрів Ном. Як же я, каже вовчик, вирубаю, коли я не знаю, якого дерева Рудч. II, 7. Злучним словом який можна в зложеній фразі обминути збігу кількох що.
Відзначаю которий… которий, який… який у сурядних сполученнях в значінні рос. один, другой, иной і д.— Которих дівчат то матері не пустили в дружки, а которі і самі не пішли MB. I, 41. Дітвора которе біжить, которого на руках несуть Кв. Розлетимось, розбіжимось, як кленове листя, которе на Вкраїну, котре на Полісся Чуб. V, 790. Як закупили німці бабурську землю, то котрі хазяйовиті козаки, — перебрались в слободу Вознесенку та в кріпость, а котрі бурлаки та рибалки, зжили вік біля Дніпра НЗап. 17. Дивлюся: в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки, а хто по коліна неначе одтятий Шевч. Зараз всі і потаскались чого хотілося шукать: якому меду та горілки, якому молодиці, дівки Котл. Пор. також у сурядних сполученнях хто… хто, хто… которий…, де… де: — Запорожці… ховали добро хто в землю, хто в скелю, а инші в Дніпро НКл. 48. Кого придавлено тоді дома, которі поховались у нетрі, болота або позабігали у чужі землі Кул. VI, 136. Все воно вкупі гнало народ од Узвислянщини і од Німенщини у ті пустині українські, що вже позахищували від Орди де козаки, а де руська шляхта узгранична ib. 150.
Відзначаю де при прикметниках у значінні який, которий, той що: — Не бере малого, а вибирає, де більший Гр. Де менші між їми, як ті поросята, валялись та грались собі на піску; де найбільші — в «свинки» поодалі гралися Гр.
2. Злучні звороти як би не (було), який би не (був), хто б не, що б не (було), де б не, куди б не, скільки б не, рос. «как бы ни, какой бы ни, кто бы ни, что бы ни, где бы ни (было)», а иноді й як би то не було, де б то не було і д., що над иншими подібного значіння зворотами переважають у сучасній літературній мові, — їх, здається, народня мова не знає. У народі такий умовний злучний зворот у підрядних реченнях віддають не гаданим способом (conditionalis) з часточкою б (би), а найчастіше — де дієслово головного речення не є в минулому часі — прийдешнім та теперішнім часом, також і вольовим способом, здебільшого з злучником хоч (Див. § 6, ст. 84): — Хоч як мені буде невпокійно, хоч як тужитиме моє серденько, а я всміхнуся MB. Терпи, Грицю, хоч яка спека Ном. 2400. Хоч скільки молися, з біди не вимолишся Гр. Хоч хто казатиме, не слухайсь Гр. Куди гляну, що заговорю, то все їх згадаю MB. I, 15.
Також із запереченням не здебільшого без злучника хоч: — Скрізь, де не піду, де не поїду, скрізь бачу вбогих людей MB. II, 144. Хай чорт як не скаче, а ти гріха не берись Ном. 6140. Де вже я хату не поставлю, то біди без тебе наберусь Етн. 32. Ти її слухай, що вона тобі не скаже Рудч. II, 116.
Рідше такий заперечний зворот буває з злучником хоч: — Хоч який горобець не маленький, а серце має Ном. 3320.
3. Відзначаю злучні звороти не що, як; не хто, як; не де, як та ин., що є сильніший відтінок прислівника тільки: — Не що дівці, як кросна ткати Ном. А не хто вже виспівувать, як соловейко Кв. Не по чім і б’є, як по голові Гр. Тим не хто, як хуторяне і селяне знають і чують душею, чого стояв Шевченко Кул. VI, 494. Князі-Русь із своїми дружинами не для чого, як для торгової прибилі по далеких землях і морях швендяли ib. 13… одбиваючи од нас ворогів наших, не з кого, як із нас же, вони оружний люд набирали, не з кого, як із нас же, його харчували, не на кого, як на нас же постоєм його напускали ib. 534. На вулиці, на вечерницях ніхто, як я перед вела Стор. 209. Він знав, що ніхто, як мати заступиться за його перед батьком. Коцюбинський.
Також і без влучного як: — Наварила, напекла, не для кого — для Петра Чуб. V, 101.
Близький до вказаних є злучний зворот не як: — Не пізнала по походу, як по голосочку Чуб. V, 326. Відповідає він російському літературному не столько… сколько, не так … как.
4. Також підсилюють вислів злучні звороти як хто, то; як який, то; як коли, то та ин. проти дехто, деякий, инколи то що: — Як розжартуються, то як кому, то й мичку попалять Гр. Ото було як о півночі, то й пливуть човни Дніпром та й пристають під старою вербою MB. I, 120.
5. Російські препозитивні злучні звороти так как, ввиду того, что дехто перекладає штучним позаяк. (Позаяк ми не знали, то…). Такого злучника українська мова не знає, а натомість уживає злучних що або як, як же, що їм у наступному реченні здебільшого відповідає то: — А що він того не сказав, то ми й не знали Гр. Але що то був гість, то йому нічого не казали Шух. 115. Як був старший од Левка годів на два, то й подужував його Кв. 255. Казав мені бакаляр промовити «аз, аз!», а як же я не вимовив, він по лиці раз-раз! Гр. Як оке побачила (Польща), що турки її в боях перемагають, то почала з ними сяк-так миритися Кул. VI, 229.
Часто ще штучним позаяк заміняють злучника бо: Я не прийшов, бо не мав часу (а не: позаяк не мав часу).
6. Злучний зворот через те, що знаний в українській мові в таких позиціях, у яких знаний відповідній російський влучний зворот «потому что»: — Він не їде через те, що його не прошено. Через те й везено його, що він не міг іти Гр. Через те й хліб не родить, що свиня в плахті ходить Ном. 7244. Отже при злучному звороті через те, що головне речення має у фразі позицію препозитивну, і такий склад фрази, де позицію препозитивну має з указаним злучним зворотом речення підрядне, — незвичний в українській мові. Така будова фрази — Через те що повітря має вагу, легко зрозуміти… (Трояновського Природознавство) — підігнана під російську складню: «Так как воздух имеет вес, то…» За українською складнею ідучи, можна тут ужити або сурядної будови: — Повітря має вагу, і через те (або тому) легко зрозуміти, що… (Пор. На осиці повісивсь Юда, через теє вона і трясеться, хоч вітру і немає Гр.), або достотніше віддаючи російську фразу: Що повітря має вагу, то легко зрозуміти… Проте, де перша частина цього злучного звороту (через те) відтінена, бувши здебільшого підсилена словом саме (через те саме…; пор. рос. «потому именно, что…»), там можлива й така будова: — Через те саме, що князі один на одного війною ходили…, і торги почали між себе частіше мати і людськости одні в одних набиратись Кул. VI, 26.
Паралельно до злучного звороту через те, що знані злучні звороти того — що, тому — що, тим — що: — Ой коню мій, коню, чого ти смутненький? Того ж я смутненький, що ти молоденький Чуб. V, 27. Того зажурився, що й не оженився ib. 85. Не тому прісно, що не кисло, іно тому, що не розчинено Ном. 7240. Тим я листу не пускаю, що лютую зиму маю Чуб. V, 278. Тим я її не займаю, що сватати маю ib. 151. Також і без що: — Тим я сльози розливаю — невірного друга маю Чуб. V, 278.
Також і саме що: — Не треба плахти, що і в запасці гарно. І там його не страчено, що був великий воїн Кул. VI, 49. Не пускають на вулицю, що я молодая Чуб. V, 143. Чорт бідний, що душі нема Ном. 1619. Ой з’явися, ясне сонце, висуши нам крила, що обом нам з мокрим пір’ям літати несила Кул. І, 137. Де залежить на точності вислову, отже передусім у мові науковій, там не слід би вживати що в такому розумінні: із злучником що в’яжуться в уяві його звичніші значіння.
7. Російський злучний зворот «благодаря тому, что» часто зросійська перекладають дякуючи тому, що, навіть коли й нема за що дякувати: «У с N. шириться пошесть плямистого тифу, дякуючи тому, що нема лікарської допомоги». Зворот цей можна обминути тими самими злучними словами, що й позаяк. Де треба відтінити елемент вдячности, там можно вжити прийменника завдяки: — Завдяки доброму чоловікові… я спромігся додому доплентатись Гр.
8. Злучний зворот не вважаючи на те, що одним із своїх відтінків має паралельний собі в народній мові зворот дарма що: — Ці два будинки дарма що стоять вже близько сто літ, а ще кріпкі Стор. 347. З Низу бувало переходять вони (козаки) у Московщину служити цареві, дарма що король воював проти його Кул. VI, 54. Козацька боротьба з мусульманщиною дарма що йшла нерівно, иноді марно, а проте ширшала та ширшала ib. 114. Так, ми не малий нарід, дарма що нас не добачають наші сусіди у своїм величанні ib. 579. Дарма що голий, та в підв’язках Ном. І тварина розум має, дарма що не говорить Приказка.
Слід би обминати зворот не дивлячись на те, що з російського «несмотря на то, что».
9. Літературний зворот залежно від того (також і дивлячись по тому з російського «смотря по тому») має певним своїм значінням паралельні собі в народній мові звороти як до, від того, як: — Чи дорогі воли на ярмарку? — Як до вола. Це як до чоловіка: один зробить, другий ні Гр. Од того, скільки буває стоп у вірші, вірш зветься Є. 30.
10. Дуже поширений у сучасній літературній мові злучник аби в розумінні щоб: — «Просять, аби ви прийшли» замість… щоб ви прийшли; «кажу, аби ти знав» замість… щоб ти знав. У західніх українських говірках кажуть аби в розумінні польського aby, наддніпрянського щоб; на Наддніпрянщині аби значить те, що російське лишь бы, і в такому значінні й слід це слово зберігати: — Аби люди, а піп буде. Аби хліб, а зуби найдуться Ном. 5430. Хоч гірше, аби инше ib. 2680. Аби мені місяць світив, а люди як хочуть. Приказка. Аби день до вечора. — Цього свого відтінку часточка аби зберігає й у зложених словах: аби-де, аби-хто, аби-то, аби-що, аби-чий, аби-який.
Із злегка відмінним, теж злучним відтінком маємо аби в такому значінні: — Самі в покою сидять мовчки, без гуку, без гомону, без забавок, тихенько; аби поворушились, аби словечко між собою зговорили, зараз пани й гримнуть MB. І, 47.
11. Відзначаю в умовних підрядних реченнях звичні в них злучники як, як що в розумінні російського если: — Як же почне кров капать з ціпка, то біжіть на ту й на ту гору Рудч. II, 73. Як дасте двісті, віддам коня. Вказаним злучникам часто в головному реченні відповідає злучник то; останнього може й не бути.
12. Умовне підрядне речення може в’язатися з головним реченням злучником що (паралельно й коли). Переважно це буває в тих фразах, де головне речення питайне: — Як же мені прибувати, що (= коли) краї далекі Метл. 40. Де вже ти мені поможеш, що у мене нема нічого Рудч. II, 21. Як же їх найти, що вони так собі живуть, що й хати не знать, — самі двері ib. 141. Ой як мені розстилаться, що крутенькая гора, ой як мені не журиться, що чужая сторона Чуб. V, 326. Ой як ти живеш на чужині, що ворогів много ib. 813. Аби до нас прийшли, що старого дома немає, то й почне слова закидати MB. I, 174.
Відповідньо до що у вказаному значінні в умовно-гаданих підрядних реченнях буває щоб у розумінні коли б, як би: — Щоб не знала, то б не була казала Черніг. Щоб я тебе не любила, то б я тебе не будила Чуб. V. Ой щоб не ти, серце дівчино, то б я не був тута ib. V, 275. Щоб то йому голову гарненько під чубок підстригти, як і в людей? А то патлатий-патлатий Кв. 10.
13. Паралельно з злучним зворотом чим — тим при прикметниках та прислівниках вищого ступеня українська мова знає й що — то: — І що йому міцніш у голову уступає, то він далі посува MB. Що більш довідуватимемось про неї (старовину українську) з автентичних джерел, то все виразніш вона стоятиме перед очима нашого духа Кул.—Гр. Що далі, то неначе лучче стає Гр. А Чайчиха що далі, то все вона хмурніша, — от мов хмара чорна MB. II, 13.
У звороті чим — тим у фразах — У багатство не вдаряє, а чим має, тим вітає Ном. 11930. Рідна хата чим має, (тим) приймає — треба вбачати факт атракції (замість що — тим).
Зворот що — то знаний і в значінні російського «как только, лишь только»: — Багатир що вийде з дому, то змій і летить до сестри НКл. 71. Тягуче тісто, коржа не можна розкачати: що розкачаю, то воно збіжиться Гр. Що копнуть, то воно й стугонить НКл. 57. Пор. далі п. 15.
Відзначаю що — то у такому значінні: — Що слово, то й історія Кул. VI, 542. (= кожне слово історія).
14. Злучні звороти при прислівниках або прикметниках вищого ступеня, також при утворених від прикметників вищого ступеня дієсловах, як ото де далі, усе більше, куди далі, то все холодніше; що далі, усе кращає; чим раз більший або що раз більший та инші подібні, вживаніші в народній мові, як відповідні тавтологічні звороти все більше й більше, все холодніше й холодніше, все кращає та кращає, усе більший та більший та ин. Приклади: — Чоловік мій куди далі, то все хмурніший ходить MB. Що дальш, то все виразніш виявлятиметься русчина в розмові, в піснях, в звичаях Кул. VI, 27. Замість — Коріння розростається, захоплюючи все більш і більш значну (так не можна, треба: все значнішу і значнішу або все більшу і більшу) площу (з рукопису) краще б: …захоплюючи чим раз більшу (= що раз більшу; де далі, усе більшу, значнішу) площу. Вказані тавтологічні звороти (все більше й більше та ин.) можна прикласти там, де треба відтінити повільність, тривалість процесу.
15. Паралельно до наведеного вище (в п. 13) злучного звороту що — то в значінні рос. «как только, лишь только» знані й часто вживані злучні тільки, скоро: — Тільки став доїздити до тієї будови, де живуть сестри, знов линув дощ Гр. Скарай його боже на гладкій дорозі, скоро він подума об иншій небозі Чуб. V, 271. Скоро дід наб’є люльку, а чорт зараз і вогню викреше Стор. 138. Скоро жених і гості з двора, панночка в плач MB. Скоро виїдете за село, то так роздолом і їдьте Гр. Сон-трава цвіте, скоро скресне на весну Гр.
16. Відзначаю злучний зворот тільки — що у такому значінні: — Тільки ж мені пари, що очиці карі, тільки ж мені до любови, що чорнії брови Чуб. V, 28. Тільки ж мені муки, що білії руки ib. 30. Тільки й видко між кущами, що гадюччя й ящірок Гр.
17. Що по тому, — коли, як: — Що по тому, що кохаю, коли в неї не буваю Чуб. V, 229. Що мені по вроді, що врода красна, коли тепер сама нещасна ib. 228. Що по тому хоростві, як не вмію жати? Гр. Також і без злучників коли, як у наступному реченні: — Що ж мені по романі — на нім ягідочок нема, що ж мені по поклоні — його самого нема Чуб. V, 86. Що ж мені по пшениці — в ній зеренця нема ib. 4.
18. Російський злучний зворот «вместо того, чтобы» має в українській мові відповідні звороти замість, замість щоб, чим (би) — то, чим (би) — а, де б — а: — Замість вчитися, він байдики б’є. Намість іти до церкви… прибираються Шух. 65. Замість щоб іти напрямець, він окружляв до мене геть поза городами Гр. Ти б лучче чим мав би жалувать її, то б найняв де-небудь Рудч. II, 55. Де б іти до церкви, а вона потягла в ліс по горіхи Гр. Нехитрий же й москаль! Чим би навтікача, а він іде собі любенько Кв. 17.
19. Російський зворот «кроме как» українська мова віддає злучними (о)крім, окроме: — Ніде не вроде льон гарно, окреме на цілинній чорноземлі Гр. У старої панії не було роду, окрім мала собі унучечку MB. II, 4.
20. Російському злучному зворотові «(до тех пор), пока не?» відповідають українські злучні звороти аж поки, поки або саме аж здебільшого без заперечної часточки не: — Будемо тут жити у щасті, у любові, аж поки зостаріємося Кв. 463. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля (з єванг. у перекл. Морач.). …коли Україна була спілкою вільних князівств, аж поки зруйнували її татари Є. 18. Він мене любитиме, аж поки я вмру Кв. 464. Другі мабуть по далеких землях торгом ходили, поки собі корисне місце… вподобали і новим городом… сіли Кул. VI, 10. Хай жде, аж буряки перемию Пир. Не кажи гоп, аж перескочиш Ном. 2607. Остерігаючи товариша нашого од таких помилок, ми його просимо нашого слова в гнів не приймати та й праці своєї не занедбовувати, аж поки доведе її до самісінького кінця Кул. VI, 509. Побоявся я заклятих грошей, та й сам не ходив і другим не казав, аж поки зостарівсь НКл. 54.
21. Крім вказаного в попередньому пункті злучного значіння слівце аж може мати значіння рос. «вдруг, как вдруг, как вот, так вот» — Жде він, що з цього буде. Аж бачить, якийсь чоловік гонить силу звір’я Нар. 11. Ішов москаль із служби — аж у лісі стоїть хатка ib. 387. Прийшли, аж сидить; гукать — не чує ib. 139. Приглядається запорожець, — аж перед ним не чорт уже, а парубок у чорному кобеняку Стор. 172. Чоловік приходить на місце, — аж телиці нема Шух. 209. Даю тут на увагу той факт, що в попередньому реченні здебільшого нема того дієслова, що з ним в’язалося б наступне речення: у фразі, наприклад, «Чоловік приходить на місце, — аж телиці нема», друге речення в’яжеться з поняттям «бачить» (…бачить аж телиці нема; …аж бачить: телиці нема), яке не має собі відповідника у фразі, — така лаконічність підсилює відтінок несподіваности, раптовости.
22. Такого самого значіння, що аж у попередньому пункті, може бути й злучне коли: — Витягли, коли глечик зав’язаний шкуратком, а риба хоч би тобі однісінька на сміх Нар. 103. Іде та йде, — коли дивиться: терновий кущ Рудч. І, 97. Ідуть та йдуть, коли стоїть хатка у гаї Нар. 339. Коли це через півгода, а може й через більш, другий цар іде війною Рудч. І, 107. Не багато тут їх, душ п’ять,— коли все знаючі дуже баби і дужі, і через те репету того та вигадок тих стільки, що й головою не зведеш Етн. 47.
23. Злучний зворот а то часто вживаний у значінні «крім того, також, ще»: — Даю йому грошенят, а то полотна і на діток дещо MB. I, 145. Його два сини, а то взяв п’ять хлопців сиріт Гр. А то ще були вірші про долю рідного краю Є. 88. От книжку прочитав за неділю, а то ходив в сад золотий гулять Руд. І, 111. Зрідка тільки її докінчають договорні майстри, а то помалу хазяїн сам, а ні — з поденними домайстровує хату Етн. 44. Рибу і спродував людям,… а то й собі на споживок ішла MB. II, 75.
24. Звороти що — а то, що — а знані за синоніми до звороту то — а то: Як повалить народ, так видимо невидимо! Що свої селяне, а то з города понаходило та понаїжджало Кв. 90. Що я прийду пишно та красно, а ти ще краще MB. I, 79. А проти мене два місяці вповні: що один ясний, а другий ще ясніший MB. I, 94.
Близько до вказаних стоять звороти то — а це, то то — а то: — Стали зносить, — то то гарне, а то ще краще Рудч. II, 58. То був-гарний, а це ще кращий став Гр.
25. Звороти як — так, і — і мають собі синонім як — як: — Як день, як ніч раз-у-раз тупаю й працюю Барв. У тій горниці стіл стоїть, а на йому як їсти, як і пити Гр. Бурлак сам горить, як свічка: як до роботи, як до охоти Ном.
26. Пор. влучний зворот стільки — стільки в значінні скільки — стільки: — Добре колись було тут жить: землі стільки займеш, стільки й твоя НЗап. 37.
27. Злучного звороту як — так Куліш уживає в розумінні прислівника аби-як: — Злякавшись турецької сили, ляхи раді були як помиритись, так помиритись із султаном Кул. VI, 44 (= (приблизно) аби-як помиритись).
28. До звороту чи — чи вживані в народній мові сіноніми його хоч — хоч, що — що: —Мені що в день, що вночі — все товкачі Гр. Мені однаково — що зима, що літо Гр. У найдавніші часи однакове було життя громадське, що на Дніпрі, що на Вислі Кул. VI, 31. Що вбогий, що багатий — у бога все рівно Ном. 80. Так і циган угадув, що завтра буде хоч дощ, хоч сніг, хоч соняшно Ном. 6510. Сам собі хазяїн, а добра усякого — хоч скотини, хоч поля чимало Кв. 314.
29. І в розмові і на письмі часто вживають стеж у значінні але. Злучник алеж має певний проти але емоціональний відтінок і означає те, що адже, рос. ведь, но ведь: — Алеж і ти того не зробиш. Алеж не можна так. Щоб віддати рос. но стане самого але без часточки ж: — Хотіла спать, але не спала Шевч.
30. Часточки же (ж) часто вживають у літературній мові в значінні протиставного злучника а: Я його спитав, він же не відповів — замість: …а він не відповів. Чи це часом не російський вплив? Часточка же здебільшого підносить у фразі те слово, що з ним вона в’яжеться: Горе ж мені, горе нещасная доля Чуб. V, 1. Тай дурний же який ти, пане брате Ном. 6215. Же значить і те, що рос. ведь: — Він же нічого не знає.
Також чи не підігнані під відповідні російські звороти з часточкою же при займенниках — той же, такий же, такий же самий, один і той же, замість той самий, такий самий, один. Замість казати на одній і тій же квітці — треба, думаю, на одній квітці або на тій самій квітці.
31. Російське «впрочем» перекладають часто по-українськи словом зрештою (польске zresztą). Здається, що народня мова не знає цього слова. Нема його й у Грінченківському словнику. Чи воно часом не полонізм? Кажуть проте, в тім: — Як би знала матуся горенько твоє, чи оддала б за генерала дитя єдинеє своє? Не оддала б… А в тім — не знаю, бо всякі матері бувають Шевч.
32. Російський злучний зворот «тем не менее» (очевидно з нім nichtsdestoweniger чи франц. néanmoins) часто перекладають тим не менше, — це вносить неприродність, штучність. По-українськи можна казати з усім тим, однак, (та) проте: — Кобила хоч і шкапувата, та проте везуча Гр.
Сюди б можна в певному оточенні застосувати й слова таки в його злучному значінні: — Приливали доріженьку, — таки пилом пала; розважали матусеньку — таки з личка спала Метл. 22. Хоч ти й розсердишся на мене… а я таки договорю, що вчора хотів сказати Кв.
33. Також чужий видається в українській мові зворот між тим з російського «между тем». Кажуть тим часом, проте: — І словом він було впоїть тебе, як медом, а проте дивний якийсь, дивний з його чоловік був MB. II, 21. Два годи любились вони дуже, — тим часом найшовся другий парубок Іван і відбив Рудч. І, 78.
34. Замість мало того по-українськи кажуть ще й надто, більше, ба: — Вся руська земля у одну силу слалася. Ще ж і надто; через те саме, що князі один на одного війною ходили… і торги почали між себе частіше мати і людськости одні в одних набиратись Кул. VI, 26. Родився на Підгір’ї, ба й ріс у Підгір’ї Гр. Ще далі стояло од місцевого життя, ба й цілком його нехтувало Є. ЛНВ. 143. Замість — Ми можемо бачити, як рослина росте, мало того, ми можемо й чути, як вона росте (з рукопису)— треба:… ще й надто, ми можемо й чути… Можна й: …ба, ми можемо й чути як вона росте. Слівце ба вносить у вислів більш емоціональности проти ще й надто.
35. Російському «тем более» в кінці другого протиставного речення відповідає українське і потім, і поготів: — Коли вже ти не пам’ятаєш, а я й потім Лев, І, 29. Я горілки не п’ю, а чарівної й потім Гр. Медок солодок, а патока й потім Ном. 7480. Діти батька мало слухають, а нас і поготів Барв.
36. Російський зворот «таким образом» у його злучному, а не прислівниковому значінні, тоб-то в значінні «следовательно, итак», має собі в українській мові відповідники отож, отже, значить, виходить. Замість —Таким чином багатими хлібом можна вважати Таврію, Катеринославщину та Херсонщину (з рукопису) — краще: — Отже (або: значить, виходить, що) за багаті на хліб можна вважати…
37. Злучний зворот а що торкається до з російського «а что касается до» або а що тичиться до з польського «а со się tyczy» чужим тхне духом. Українська мова знає а що, а що вже, а на, що до: — А що вже очі, там були такі, що й без мови говорять MB. А на мене, то б і з малою дитиною розмовляла MB. II, 130. А що вже опікуни тії, то вони мені допекли Пир. Див. § 4, Г. Самостійний інфінітив.
38. Даю на увагу український зворот потім того, що значить «тоді, потім, після»: — Потім того каже Рудч. І, 97. Потім того прийшов якийсь чоловік Нар. 9. Один чоловік купив собі хату… пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: ой упаду, ой упаду! Гр.
39. Відзначаю в Куліша 1) злучне слівце би в значінні «тоб-то, ніби»: — Тоді то хто виїжджав конем, з луком і шаблею, той був козак, чоловік би то кінний і оружний Кул. VI, 226. — і 2) злучне слівце то в такому значінні: — Гучали по шинках і по ярмарках козаки, що вже годі лихій долі своїй коритися; то польські гетьмани зради од них опасувались і до присяги поприводили, що не зрадять своїх повковників і до Хмельницького не пристануть Кул. VI, 246. У такій самій позиції то буває у польській мові.
40. Вказую на ріжницю між злучником і і та. Злучник і має загальніше значіння; ним злучаємо як дальші, як і тісніші поняття. Злучника та можна вживати тільки в тіснішому сполученні слів. Про друге значіння та, значіння протиставлення (= але), тут мови нема.
* * *
Злучники як, що, коли та ин., що звичайно починають собою речення і стоять перед підметом, можуть і після підмету стояти, — це надає висловові більшої рухливости: —Комарів як суне, то аж світа не видко Гр. Він її (греблю) що загатить, то я візьму та й порву Март. 113. Вона як переночувала, на другий день виправила ф’якер по маму Яв. 128. Уранці як ішли, то пари з уст не пустила Кв. 49. Чоловік що ступить, то згрішить Ном. 99. Кабан коли не розбіжиться з переляку Гр.
Підрядні речення, що віддають чиїсь слова, чиюсь думку, і що звичайно в’яжуться з головним реченням злучними словами як, який, чи, куди та ин., можуть перед названими словами мати злучника що: — Пані усе на неї приглядається і стала її голосно хвалити, що яка то гарна дівчинка Кв. 405. Усе їй розказував, як її любить, або слухав, як вона розказувала, що як вона його любить Кв. 53. Що то вже кортіло нашому Нечипорові, що як би то драла дати та погуляти на останніх днях Кв. 104. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше та нещасливе Гр. Смутний і невеселий стояв… пан сотник… біля шинку, де збиралася сотня чи на муштру, чи на переліку, що чи не втік которий козак часом бува Кв. 199. Далі хорунженко питав пана сотника, що куди його бог несе і за чим Кв. 157. Усе їй те на думці, що коли то вона побачить Василя Кв. 53. Та аж за голову беруться, що яке то вже те весілля буде пишне MB. І, 181. От вони й кажуть, що як би знайшовся такий, що переночував на тому дубі Нар. 9. Прийшли й сказали попу, що яка пригода трапилась чоловікові Нар. 248.
Також при відповідніх дієсловах із злучником щоб: — Батько усіх людей просив, щоб чи не піймає хто тих вовків, то щоб перевели їх через хомут Нар. 175.
Що зв’язок між головним та підрядним реченням держить злучник що, ev. щоб, то слова який, як, коли, куди, чи та ин. почасти зберігають тут те своє значіння, яке вони мають у відповідніх питайних та вигукових фразах. Тим то таке підрядне речення почасти й заховує ту живість вислову, яку має пряма мова. А де зв’язок між головним та підрядним реченням держать злучні слова який, як, коли та ин., там у підрядному реченні вислів не має тієї живости. Стосунок тут такий самий, як у підрядних реченнях «сказав, що прийду» і «сказав, що прийде». Див. § 6, ст. 85.
Відзначаю слівця як і що в початку фрази в таких випадках: — Як був собі чоловік Тяжка. Як жив собі котик і півник. Нема спинку вдовиному синку, що звів з ума чужую дитинку. Як ізвівши, на коника сівши: будь здорова, любая розмова Чуб. V, 275. Що у саду та під люлькою сидів голуб із голубкою. Що у голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана Чуб. V, 33. Що сьогодні дома, а завтра поїду ib. 828. Що на горі ячмінь, під горою жито, під білою березою миленького вбито ib.
Слівця як, що наближають до нас образ, так, наприклад, як російське слівце вот, і вислів від цього набирає більшої живости.
* * *
Злучника та инколи вживають перед присудком на те, щоб те поняття, що в присудкові або в приналежному до присудка слові, злегка протиставити тому поняттю, що є в підметі чи предметі або в приналежному до підмету чи предмету слові: — А той дідусь та був собі зовсім каліка та ще й німий Кв. Його хазяїн та бере його у прийми ib. 37. Хоче, щоб я замість Левка та пішла за його ib. 295. Пан сотник та буде розумніший мене ib. Щоб не знали вони, що він із ужа та став чоловік Рудч. І, 82. Один убогий чоловік та й прийшов до дуки позичити жита на посів Нар. 252. Виїхав він на ту гору, що він не знав і його батько, щоб на тій горі та була криниця, і що в тій криниці та була вода Рудч. І. 115. Пор. та між дієприслівником та особовим дієсловом, ст. 52.
* * *
Слівце то підносить у фразі те слово, що по йому воно (то) стоїть: — А мій то мене і приголубить, і поцілує, бо я стріну його так, як мак повний MB. І, 82. В хату то й заглянуть весело, як у віночку ib. 2. А хто то й засмутивсь, а хто то й злякавсь MB. II, 193. Чорна комашня, то ця не кусається Гр. За довільніших часів то по співах усе село знало, коли хата закладалась Етн. 45.