У відповідних місцях указано на хибні вислови. Тут даю на увагу те, що не знайшло собі місця в попередніх розділах.
1. Лічити, рахувати ким, чим замість вважати, мати за кого, що. Часто, перекладаючи рос. «считать» українським рахувати, лічити, хибно кажуть:— Рахую своїм обов’язком; лічу потрібним. По-українськи кажуть: вважаю за свій обов’язок; вважаю за потрібне; він його мав (чи вважає) за розумного. — Дума, що дурень його вважає за чорта Гр. Мене люди за дурного мають Барв. 343. Див. § 6, ст. 103—104.
2. Уявляти с себе замість бути, становити, являти собою, иноді також мати: — «Їхні квітки уявляють з себе двогубу форму» (з рукопису), — треба: …мають двогубу форму, чи: їхні квітки двогубої форми. Замість: — Рід уявляє з себе справді щось стале, — треба: — Рід є справді щось стале, — або: — Рід становить (чи являє) собою справді щось стале.
3. Складати замість становити, бути: — Знання климату складає необхідну підставу…; водень складає первень води (з рукопису). Словом складати тут віддано таке значіння російського «составлять», якого не має українське складати. По-українськи кажуть: Вода становить найважнішу частину землі Гр. Знання климату становить…; водень становить первень води,— або ще краще, бо простіше: водень це первень води.
4. Матися замість бути, або, змінивши конструкцію фрази, мати: — В тому разі, коли маються авторизовані видання (з Книгаря), замість: …коли є авторизовані видання. На ринку мається багато читанок, — замість: — Ринок має багато читанок, — або: — На ринку є багато читанок. Матися більш стосується до матеріяльного стану, до стану здоров’я: — Він добре мається, зле мається, — це те, що російське «Он хорошо, плохо себя чувствует (поживает); он в хорошем, плохом материальном положении». — Розпитує про його, як він собі мається, та й напитала, що в його хутір є MB. Як маєтеся? — Трохи иншого відтінку є слово матися у таких безпідметових висловах: — Як би так малось, як не мається, то що б то було? Ном. 7353. Поборовся, як би малось сили Ном. 4161.
Матися инколи чути при інфінітиві замість мати в значінні рос. «собираться»: — Вчора ми малися (= мали) їхати Черніг. Див. § 4, ст. 61—62.
5. Одчиняти, -нити, зачиняти, -нити замість відкривати, -крити, закривати, -рити: одчинити, зачинити засідання, курси. Тут узагальнено значіння слів одчиняти, зачиняти. В українській мові вони значать те, що рос. «отворять, затворять». Одчиняють вікна, двері то-що. — Золотий обушок скрізь двері відчине Ном. 1390. Старший братіку, одчини ворітця Метл. 170. У свого батька й хлів одчиняв, а в нашого не хоче й хати Ном. 2539. Отже можна ще казати: крамниці, банки відчинені, зачинені. Але збори, засідання, курси краще відкривати й закривати, бо ці дієслова мають загальніше значіння.
6. Словом займатися сучасна літературна мова перекладає рос. «заниматься» і там, де має свої инші, природніші вислови. Замість займатися торговлею, рибальством, пасішництвом та ин. по-українськи кажуть торгувати, рибальчити, пасішникувати та ин. Див. § 6, ст. 134—135. Де нема відповіднього дієслова, або де є потреба відзначити саму професію, там можна казати жити з чого, жити чим, трудитися чим, робити що: —Живе з хліборобства, або живе хліборобством, трудиться кравецтвом, хліборобством то-що; робить хліб (= трудиться хліборобством), робить ремество: — Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити Котл. Він живе хліборобством, тільки ніякого рукодільства не знає Гр. Роблю ж таки те ремество синило, так воно мені добре в знаки далося Гр. Також: — Він ходив на стрілецтво (занимался охотою) і бив птаху усяку, де яку на світі зобачив Шух. 100.
7. Фразеологічний зворот ходить о те, ходить про те (польськ. chodzi о to, рос. дело в том), його, здається, не знає Наддніпрянщина. Його можна замінити поширеними зворотами мова про те мовиться; в тім річ: — Не в тім річ, що в хаті піч, — то біда, як нема Ном.; в тім сила: — Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе Приказка. Цими зворотами можна замінити й поширений останніми часами вислів справа в тому, що… рос. «дело в том, что…» Треба: річ у тому (тім), що…
8. Російським займенниковим зворотам «друг друга, один другого, друг у друга, один у другого, один возле другого, один за другим» та ин. відповідають українські звороти один одного, одно одного, один в одного, один коло одного, один по одному та ин., де один одного… а не один другого то-що: — Вони один одного покохали Стор. Питали один в одного. Один по одному спішать Гр. Один по одному лист у гаї осипається Гр. Одна від одної жінки знають, якої саме глини треба роздобувати Етн. 46. Городи наші один на одного виганяються Кан. Князі один на одного війною ходили… і торг почали між себе частіше мати і людськости одні в одних набиратись Кул. VI, 21.
9. Дехто, із російської виходячи мови, вживає замість займенника самий — один: Тут одні бур’яни, — замість: Тут самі бур’яни. Російське один має два значіння: 1. один і 2. самий. Другого значіння українське один не має: — І постіль убога — самая солома Чуб. III, 382. Зосталися самі вишкварки Ном. 1929. Попродав увесь скот, зосталась сама каліч Гр. Козаками в Татарщині звано таке військо, що в йому були самі улани, князі та козаки Кул. VI, 37. Але сам-один: — Сам-один, як палець Ном. 10678.
10. Замість инший, діялектично инакший, иначий, часто кажуть другий: — Запліднення пилком з другої квітки (з рукопису), — де краще: …з иншої квітки. Українське другий здебільшого значить те, що рос. «второй», і в значінні инший його б слід обминати там, де воно може плутати розуміння вислову. Приклади: — Милий покидає, иншої шукає Гр. Дві в однаковому убранні, а третя в иншому Гр. Зовсім инакша сцена Лев.—Гр. Що все тута не по-нашому, що все тута по иначому Грінч. III, 493.
11. Російським зворотом «безо всякого, безо всего» відповідають українські звороти без ніякого, без нічого, а не без усякого, без усього: — Вони зміну робили і взяли той город без нічого Март. 220. Вони виходять на попа без ніякої науки Гр. Так і зосталась без нічого Ном.
Цікаво порівняти звороти без ніякого, без нічого з творенням таких слів, як безневинний — На мене молоду, безневинную, неслава Чуб. V, 279, — безневинність — Не вповаючи на безневинність свою MB., — тоб-то невинний, невинність; далі безнемірний в розумінні безмірний — Він безнемірно пив Гр., — небезпремінно то-що.
12. Слова останній не треба вживати в розумінні решта, инший. Замість казати: — Дійсні члени зосталися, а останні вийшли, — треба: …а всі инші вийшли, — або: …а решта вийшли.
Українське останній значить те, що польське ostatni; російське «остальной» ширшого значіння.
13. Любий (рос. любой) замість перший кращий, усякий, часом також аби-який. Не можна казати: — Взяти пилок з любої квітки, — треба: …з аби-якої квітки. Замість — Любий скаже, — треба: — Усяке (чи усякий) скаже. Українське любий має одно значіння: люба мамо, люба дитино.
14. Дуже поширеним від недавнього словам необхідний, необхідно, необхідність надано в сучасній літературній мові такого широкого значіння, якого є відповідні російські слова — «необходимый, необходимо, необходимость». Уживають їх і там, де нема того необхідного. Кажуть необхідно зробити, — де має бути: треба зробити; замість необхідна умова краще й достотніше — невідмінна умова; кажуть — нема необхідности, де можна нема потреби чи просто не треба. Російське «необходимый» має деякими своїми відтінками ще відповідники (крім уже наведених) в українській мові, що можуть у потребі деталізувати те загальне поняття, яке сучасна мова вкладає в слово необхідний. Такі відповідники є доконечний, конечний, неминучий.
15. Часто плутають значіння слів особистий і особливий. Особистий це персональний, рос. личный; особливий це спеціяльний, рос. особый.
16. Від недавнього почали вживати латинського походження слова пакт у розумінні пункт. Кажуть: перший пакт статуту та ин. Це непорозуміння: статут має пункти, а не пакта. У Грінченківському словнику дано на підставі цитати з Куліша таке пояснення до цього слова: — Пакта, тів, мн. Договоръ, условіе. Їздили козаки дякувати Богу за свою велику побіду над ляхами та за вимушені в ляхів пакта К. Кр. 12.
17. Вкінці навожу слово, що дуже поширилося в нашій буденній розмові. Це вибачаюсь з російського, теж хибного, «извиняюсь». Його доконче треба викинути з української мови. По-українському кажуть: вибачайте, вибачте, даруйте, пробачте.