У народній мові дієслівні речівники на -ння не мають того широкого застосування, що в літературній. Це з багатьох причин зрозуміло, а надто в науковій термінології. Проте сучасну літературну мову треба очистити від деяких невластивих, чужих українській мові конструкцій з дієслівними речівниками: ті конструкції не засобляють літературну мову, а занечищують її: народня мова знає відповіднього значіння инші конструкції. Про це нижче.
Найчастіше вживану в народній мові конструкцію з дієслівними речівниками на -ння, -ття в акузативі по прийменнику на маємо по дієсловах руху. Така конструкція здебільшого вказує на ціль. Позицією і загальним значінням такий дієслівний речівник збігається з інфінітивом, що з давнього супіна: — Вибігла його мила на розпитування (= розпитувати) Чуб. V, 673. Да піду я у садочок на гуляння (= гуляти) ib. 545. Пустив коня вороного на попасання, сам приліг к сирій землі на спочивання (= спочивати) ib. 777. Під вечір (сонце) іде зовсім на спочивання Гр. Да поїдем, братці, на прогуляння, на розглядання Чуб. III, 283. Переїхав у цей замок на життя (= жити) з своїм посемейством Стор. 425. І те піде на докінчення (= щоб докінчити) хати Етн. 42. — Крім останнього прикладу, де можливий вплив літературної мови1, ніде дієслівний речівник не має по собі другого залежного речівника в генітиві.
Де зворот із прийменником на та з дієслівним речівником в акузативі є не по дієслові руху, а по речівнику, там цей зворот має значіння атрибутивне: — Годину урве собі на гуляння парубоцьке MB. II, 11. Поки докопаєшся до каміння, то грошей піде, а (грошей) на ламання треба ще Гр. Водиця на вмиваннячко, рушничок на втираннячко — З пісні. І в цій позиції дієслівний речівник може мати паралельні конструкції з інфінітивом: водиця (що, щоб) вмиватися, рушничок (що, щоб) втиратися. Пор. вище § 4, Ґ. І тут дієслівний речівник не має по собі другого залежного речівника в генітиві.
Вказую на зворот на вічне віддання, що має значіння прислівникове: — Позичив ледачому гроші, десь на вічне вже віддання Гр. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало Гр.
На невластиві українській мові звороти з дієслівними ре-чівниками на -ння та з прийменниками, що в народній мові їм відповідають звороти з дієприслівниками, особовими дієсловами та з інфінітивами, вказано у відповідних місцях при дієприслівниках, § 2, і при інфінітивах, § 4. Ще раз даю на увагу деякі характеристичні з уже раз наведених прикладів і додаю нові. Замість: — при досліджуванню цього питання, при означуванню напряму вітру, при пристосуванню до нового способу життя, по дослідженню або після дослідження цього питання, по скінченню дослідів та ин., де в дієслівних речівниках виражена назва чинності, — треба: — досліджуючи це питання, означуючи напрям вітру, пристосовуючися до нового способу життя, дослідивши це питання, скінчивши досліди та ин. Можливі тут і інфінітиви, і особові дієслівні звороти: — як досліджувати це питання, як хто досліджує це питання. Обминаючи тут дієслівні речівники, рівночасно обминаємо й так рясні у сучасній літературній, а так мало народній мові властиві генітиви, що від речівників залежні. Замість: — Але вияснити походження форм поезії без змалювання походження самого слова… треба: — Але вияснити походження форм поезії, не змалювавши походження самого слова… а ще краще й простіше, хоч і з певним відтінком, бо більше висунений дієслівний елемент: — Але вияснити, звідки походять форми поезії, не змалювавши, звідки саме слово походить… замість: — Для дослідження цього питання… краще: — Щоб дослідити це питання. Замість: — Його прислано для перевірення правильности дослідів… треба сказати: — Його прислано перевірити (чи вивірити) правильність дослідів… або: — Його прислано, щоб він перевірив правильність дослідів… або: Його прислано перевірити (або: щоб він перевірив), чи правильні досліди. — Ці три паралельні конструкції мають певні відтінки одна проти однієї, і ми можемо дати перевагу тій чи иншій конструкції, як до того, який елемент хочемо висунути у фразі: особовий (щоб він перевірив) чи неособовий (перевірити), речівниковий (правильність дослідів) чи прикметниковий (чи правильні досліди). Замість: — Можна не допустити вівсюг до розсіювання ним свого насіння… треба: — Можна не допустити, щоб вівсюг розсіяв своє насіння… або: — Можна не допустити вівсюга (вівсюг), щоб він розсіяв своє насіння. Замість:— Кожний прогаяний… день погрожуватиме засміченням ґрунту вівсюгом… треба: — Кожний прогаяний… день погрожуватиме засмітити ґрунт вівсюгом. — У Кулішевій фразі — Приїжджають до тебе з Січи задля узяття тільки подарунків (Чорна Рада) — можна підкреслений зворот вважати за полонізм.
Російське за неимением дається по-українськи перекласти зворотом не мавши.
Морачевський у своєму перекладі євангелії обминає інфінітивами та особовими дієслівними зворотами такі конструкції, де дієслівний речівник має залежний від себе відмінок, як ото — Сей перепис був перший, як став править Сирією Квириній (Л. 2, 2), — а в Лободовського: — за орудування Квиринієвого Сирією; у Мор.: — розмножаться усякі кривди (Л. 24, 12), а в Лобод.: — через прибільшення беззаконства; у Мор.: — як скінчив Ісус навчати учеників своїх (М. 11, 1), а в Лобод.: — як скінчив Ісус нарозумлення. В тім, Морачевський намагається обминути узагалі речівників там, де їх можна замінити дієслівними зворотами: — і земля трястиметься там і там (М. 24, 7), у Лоб.: — буде землетрясения місцями; у Мор: — от лежить він, щоб попадало й повставало (Л. 2, 34), у Кул. і в Лоб.: — на паденнє і вставаннє; у Мор.: — Тинявся я на чужині, а ви дали мені притулок (М. 25, 35), у Кул: — Був чужинцем і ви прийняли мене. — П. Житецький на це каже: «Взагалі ми бачимо, що Морачевський тягне до розімкненої мови, де дієслівні елементи мають перевагу над іменними, а сурядні речення над підрядними, — це цілком відповідає складові народньої української мови»2.
Українська мова, обминаючи дієслівні речівники з прийменниками при, по, для та ин. у вказаних невластивих їй зворотах, знає їх здебільшого з прийменниками на, за. Про звороти з прийменником на та з дієслівним речівником в акузативі див. вище. Звороти з прийм. на та з дієслівним речівником у льокативі мають значіння часове: — Криваві чвари татарські… почались хиба на скінчанню XV століття Кул. VI, 40 — див. Часові звороти, § 21. Звороти з прийм. за та з дієслівним речівником у генітиві теж мають часове значіння і відповідають російським часовим зворотам з прийм. при, во время: за його царювання, за нашого господарювання (а не: під час його царювання, ані теж: при його царюванні, рос. при его царствовании, во время его царствования), — див. § 21. Часові звороти.
Спинюся на стосунку речівників дієслівного походження на ~ння, -ття до инших речівників дієслівного походження, передусім речівників чоловічого роду нулевого суфіксу (похід, спад), речівників чол. роду з суфіксом -к- (*-ък-) (спочинок), речівників жіночого роду з суфіксом -к- (*-ък-, *-ьк-) (намовка, приключка) та ин.
Ідучи за російською та польською літературною мовою, де дуже рясні дієслівні речівники на іе, українська літературна мова надто часто творить дієслівні речівники на -ння, -ття там, де, з народньої виходячи мови, треба б иншого творення ужити. Рясні форми на -ння, -ття в літературній мові надто обважують вислів, вносять одноманітність і мало волі дають у словотворі дієслівним речівникам иншого творення, а цим стираються потрібні для багатства літературної мови семазіологічні відтінки.
За вказане явище в російській мові в Буслаєва сказано: «Староруська й народня мова вільніше, як книжна, вживають речівників із родовою ознакою, без суфікса, напр. повыка (привычка), нуда, понуда (понужденіе), немога (изнеможеніе), хода (походка), топъ (топаніе), шипъ (шипѣніе) і т. ин. Згідно з природніми властивостями нашої мови Пушкин уживає слів хлопъ и топъ замість хлопанье і топанье: «Лай, хохотъ, пѣнье, свистъ и хлопъ», «людская молвь и конскій топъ» 1. 127. Жуковськ. «отъ топа конскаго дрожали», VI, 98 — Бусл. 1, 120—121.
Що в українській мові стосунок між дієслівними речівниками на -ння, -ття та дієслівними речівниками нулевого суфіксу переважно спадається з дотичним явищем у російській мові, то сказане в Потебні за російську мову дається й до української мови прикласти: «Стосунок імен на -ъ до ймен на н-ие, т-ие приблизно такий, як у німецькій мові der spruch, der sprung до речівників з інфінітива das sprechen, das springen. -ние, -тие це тільки ймення чинностей, що дуже рідко переходять в імення осіб та в імення конкретних речей; для свідомости вони видимо дієслівні і вносять у речівник відтінок тривалости свого дієслова. Через те, наприклад, смomрѣніе, обоняніе, осязаніе, разумѣніе, пониманіе, прикосновеніе, объятіе це чисті тривалості (длительности) з цілком фіктивними субстанціями, а слова, як видь (чуття), цсл. обухъ (обоняніе), слоухъ, прикосъ, въкоусъ, разоумъ (оу-мъ), означають здатності, що виступають, як діячі або знаряддя, і більше держать того, хто говорить, на рівні мітичного мислення. Нюхъ n. ag. v. instr. (= ім’я діяча або знаряддя; у него нюхъ есть), як п. action. (ім’я чинности) — конкретне, але не конче одноразове: табаку на одинъ нюхъ, звідсіля — понюшка табаку; нюханье — тільки многоразова чинність. Засовъ (и совъ въ совокъ), насосъ, заборъ, запоръ, заваръ, ожегъ (обпален. кіл; кочерга), уторъ — конкретні речі, знаряддя; выгонъ, сгибъ руки, выгибъ рѣки, подъѣздъ къ дому, въѣздъ на гору, подъемъ на гору, п. ноги, расколъ пера, нарывъ, прорывъ, наплывъ (на дереві) — місця й речі, з цим пор. п. action. (— ім’я чинности): сованье, засовыванье, сосанье, насасыванье, запиранъе, обжиганье та ин. Наслідки й речі, що виставлені, як наслідки чинности: удой, уловъ, недородъ, посѣвъ, припѣвъ, нажинъ, ужинъ — кількість нажатого хліба.
Як що ймення на -ъ означають чинності, то ріжниця між ними та йменнями на -ніе, -тіе все ж зберігається. (Тут наведено першу фразу з поданої вище цитати з Буслаєва О. К.) Здебільшого більша абстрактність імен на -ніе, -тіе спадається з їх більшою тривалістю і меншою означеністю, закінченістю; більша конкретність імен на -ъ з їх одноразовістю, яка відмінно від одноразовости дієслова на -н- не є доконче миттьовість: отже «почути крикъ, свистъ, пискъ, звонъ, вой, ревъ, зовъ, призывъ, окликъ», — можна один, хоча б і протяжний, кричанье, вытье — тривале. Отже «взглядъ і глядѣнье, взглядыванье, выстрѣлъ (schuss) і стрѣлянье (schiessen); чехъ, вздохъ і чиханье». Зап. III, 119—120.
В українській мові дієслівні речівники нулевого суфіксу чоловічого роду дуже поширені.
Даю приклади на деякі з них, що їм у російській літературній мові відповідають дієслівні речівники на -ние (-нье), -тие (-тье): — Нема похопу (влечения) до роботи Гр. Ізійде віщання наше на пробуд (пробуждение) сонних Кул. VI, 581. Або може… вкинутись у той дурний комфорт, у ту ідольську роскіш, що нема їй ні міри, ні впину, ні наситу (насыщения) ib/ 532. Нас так тяжко тіснять і пригнічують необачні… ми і в тісноті і в пригніті (притеснении) Кул.—Гр. Присвят (посвящение) усіх моїх творів землякам ib. Прокид (пробуждение) від сну ib. Мрячить їм нетям (непонимание) пам’ять ib. Держаться жаданням неситим своїм… задоволу (удовлетворение, удовольствие) неситої страсти ib. (Також: — Це вона говорить із якимсь задоволенням Барв. 218). Гроші ті (скарб) заклинені, бо той, що клав, казав: котра рука поклала, то та хай їх візьме; отже той заклин (заклятье) мусить вигоріти Шух.—Гр. То не вогонь паше, то лице Мотрине, то не іскри сиплються, то її кльони й прокльони (проклятие) Мир.—Гр. По що ж ти їм цей попуск (послабление, попущение) попускаєш? Кул.—Гр. Повінуло тоді по хуторах поетичним надихом (вдохновение, наитие) ib. Із цього благословенного навіки повабу (влечение) виникла їх думка… ib. Гріє її своїм подихом (дыхание) Барв. 537. Я йому дав сокиру до схову (хранение) Гр. З одкладу (откладывание) не буде ладу Ном. 11006. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в прозорній воді її чарівничого одсвіту (отражение) Лев. І, 265. З невмирущими авторами «Марусі» та «Катерини» почали вже простувати до воскресу (воскрешение) староруської бояновщини Кул.—Гр. Приймуть ще тяжчий осуд (осуждение) Гр. (Також осуда людськая Чуб. V, 397). Перешепти (перешептывание) нічні із ницаками злими Кул.—Гр. Що ти гріхи мої перебираєш? переступу (преступление, нарушение закона) дошукуєшся грізно? ib. Коли б єси над тим перебрехом (перевирание, извращение фактов) знялась, котрим письменство в нас щороку багатиться ib. Він було сам без загаду (напоминание, приказание) своє діло справляє; а без попиту ніде тобі в світі і на малий час не одгодиться Гр.
У наведених фразах дієслівні речівники є або назви чинностей не в їх тривалому процесі, або назви наслідків чинностей. Того самого значіння можуть бути безнаросткові (= безсуфіксові = з нулевим суфіксом) дієслівні речівники жіночого роду: — То намова (наущение, внушение, подстрекательство) доконче була, бо він сам не годен те зробити Гр. А нині жаль, зневіра (недоверие, сомнение) серденько облягли Гр. Знов у знемозі (изнеможение) впала Тетяна на траву Барв. 540. Страшно тебе й слухати, що ти мене на покусу (искушение) підводиш Стор. Мав час на роздуму (размышление) MB.—Гр. Це найкраща оберега (предостережение, предохранение) від худоби Гр. Застугоніла кінська тупа Стор. 202. Смерть не так страшна, як осуда людськая Чуб. V, 397 (пор. вище осуд). Одного пригода — другого пересторога (предостережение) Ном. 3908.
Рідше народня мова творить на назву нетривалої чинности або її наслідку дієслівні речівники чоловічого роду з наростком -к-: — Наум пристав до його з розпитками (= розпитами) Кв. Там собі великий та довгий опочинок мали Гр. (Пор. Карим очам спання нема, ніжкам одпочину Чуб. V, 577). Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, щоб не робив сім’ї осудку (пор. вище осуд, осуда) Гр. А то й собі риба на споживок (потребление) ішла MB. II, 75. —
Такий самий стосунок до чинности можуть мати також мало в цьому значінні поширені дієслівні речівники жіночого роду на -ка, де -к- є в безпосередньому сусідстві з коренем: — Така йому приключка (приключение) була Гр. Може в них була така намовка (= намова), бог їх зна Гр. Споминка (= спомин = споминок) про всесвітній потоп Кул.—Гр.
Цього творення дієслівні речівники на -ка сучасна літературна мова часто застосовує в мало властивому їм значінні назви чинности і в її процесі і в її наслідку, як ото доставка, перевозка, та ин. Де треба вказати на назву нетривалої чинности або наслідку чинности, там краще по-українськи казати достава, перевіз та ин.; у розумінні назви чинности в її тривалому процесі (див. нижче) треба доставляння чи достачання, та ин. Як назви чинности або її наслідку українська мова знає й дієслівні речівники на -анка, що їм відповідають інфінітиви на -ати, ся: — Пізно приїхали, бо трапилась гаянка (замедление, проволочка) і вісь зламалась Гр. Поранка = поранина = порання Гр. Мовчанка (= мовчання) не пушить, головоньки не сушить Ном. 1117. Козаки після побиванок (поражение) під Кумейками на Говтві і Стариці позаходили в Московщину Стор.—Гр. Посходяться де на гулянку (= гуляння, рос. развлечение) під неділю або під свято Мир.—Гр. Вівці тоді саме вийшли на даванку (кормление скота) Гр. Сподівалась я невісточки, як ластівочки, собі на втіху. Пішла моя сподіванка слідком за рекрутами MB. II, 12. Я пішов до бранки (набор рекрутов), та не здався Шух.—Гр. Оранка, сіянка — останні слова переважно в значінні часу, коли орють, сіють.
Дієслівні речівники на -ка, також -анка, мова творить переважно на назви речей на підставі чинности: у такому значінні наросток -к- у речівниках жіночого роду дієслівного походження найчастіше застосовується. Лежали по землі… дві дошки на підкладках з колодочок Лев.—Гр. Я не повірю на слові, хай дасть мені розписку, своєю кров’ю написану Гр. Одежина суконна чорна з сірою підшивкою Гр. На опадці (впадина) гарне жито родить Гр. Дарма, що голий, та в підв’язках Ном. 5071. Схованка, читанка, писанка, крашанка, і д. і. д.
Де треба вказати на самий процес чинности, її тривалість, там мова застосовує дієслівні речівники на -ння, -ття від недоконаних дієслів: — Моє ж панування — гірке горювання Чуб. V, 761. А жаль мені дівування, дівоцького прибирання ib. 42. Втомляєтеся добре тим писанням Гол. Бранням не збіднієш Гр. Набридли синові жінчині туркання Гр. Юрба хлопців, їх тупцяння і їх підлесливість Гр. Дає нам закон громадянського життя і розумового прямування (стремления) Кул.—Гр. За спанням та лежанням і сорочки не будеш мати Ном. 11301. Як вам не обридло те гнівання! Гр. Буде каяття на світі — вороття не буде Шевч.
Один наросток має в мові різні значіння, як і різні наростки можуть одним яким відтінком спадатися з собою. Мова може бути тільки за переважний відтінок у значінні даного наростка. Так і дієслівні речівники на -ння, -ття: означаючи переважно назву чинности в її тривалому процесі, де їм (речівникам) відповідають недоконані тривалі дієслова, вони можуть означати і назву чинности нетривалої, і назву чинности як наслідку процесу, і назву речи, місця (як і вище подані безнаросткові і наросткові дієслівні речівники чоловічого та жіночого роду), де їм відповідають доконані дієслова або недоконані нетривалі дієслова: — Бува там у громаді якесь знаття потайне, що прочуває непевну правду доразу MB.—Гр. Ой згадай про мене, здійми кляття (пор. кльони, прокльони) з мене, горлице сивенькая Гр. Я без попитання не брав Гр. (пор. А без попиту ніде тобі в світі і на малий час не одгодиться Гр.) Бувають і неполаднання між сусідами Етн. 43. Щире привітання Стор. За господським дозволінням, за риб’ячим приказаниям щоб мені було горщище-киселище і бухон хліба Рудч. II, 87. Нехай ляже прокляття на йому Лев. І, 527. Заклинання як гадина укусить Гр. Все тут по-иначому: що снідання в підобідання (= підобідній час), а обід аж ік полудню Гр. Не знаю, що в криття (р. верх платья), що в рукава Ном. 13516. На столах питення (питіння) і їдення (їдіння) Рудч. І, 75; Яв. 34. Ой уставай, моє милування, уже готове тобі снідання Чуб. V, 593. Під одним накриттям (покрівля) дві хаті Гр. Ото прийшов чоловік з другого села на поховання (похорон) та й сам умер з холери Гр. І все твоє надбання (надбане добро, надбанок) пожакують Кул.—Гр.
Як сказано, різні наростки можуть одним яким відтінком спадатися з собою. Важко значінням відтінити підкреслені дієслівні речівники одного кореня у таких, наприклад, фразах: — Погоня вставала, мене в тернах на спочиві минала Гр. Під вечір (сонце) іде зовсім на спочивання Гр. Там собі безпечне дев’ятого дня спочивок має Гр. Також: — Чому не вивчив? — Яка ж воно вчінка, як не дають книжок? Гр. А що я витерпіла з тим учінням MB.—Гр. Рибу і спродував людям… а то й собі на споживок ішла MB. II, 75. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе MB.—Гр.
Дієслівним речівникам на -ння, -ття в їх переважному значінні — назві чинности в її тривалому процесі — можуть инколи відповідати дієслівні речівники безнаросткові, або з наростком, у формі множини: — Пусти дочку на гулянки (= гуляння) Чуб. V, 170. Сміх — не реготи Гр. Піти на звіди Гр.
Проти дієслівних речівників на -ння, -ття більше відтіняють тривалість чинности та її повторність дієслівні речівники на -анина від дієслів, що в них інфінітив на -ати: поранина, хапанина, балаканина, морганина (рос. постоянное моргание), латанина (рос. постоянное накладывание заплат): — Докучила мені оця латанина: що день божий латки латаю Гр. — Ці речівники на -анина вносять собою у вислів певну емоціональність, відтінок нетерплячости, досади.
Більша тривалість чинности відтінена й у речівниках дієслівного кореня на -ня: — Це йому так від сидні сталось Гр. Не до сидні мені Рудч. II, 208. Без його і гульня не гульня Шевч. Це буде на два годи балакні Гр. — І ці речівники вносять певний емоціональний відтінок.
Вказую також на речівники з наростком -б-а, що деякими відтінками збігаються з речівниками на -ння, -ття від відповідніх дієслів, означаючи переважно назву чинности в її наслідку, також у її тривалому процесі: — Слухайте, панове-молодці, як то жіноцька клятьба (пор. кляття) дурно йде Гр. Шкурка за чиньбу не стане Ном. 10571 (рос. Овчинка выделки не стоит). Вже сонечко дошкуляє — ото рійба (рос. роение) піде Гр.
Дієслівні речівники на -ння, -ття мають в основі свого творення відповідні пасивні дієприкметники минулого часу на -ний, -тий. Російська мова творить префіксовані пасивні дієприкметники минулого часу тільки від доконаних дієслів (осужденный, приобщенный, исследованный, примененный), а відповідні недоконані дієслова можуть мати пасивні дієприкметники тільки теперішнього часу (осуждаемый, приобщаемый, исследуемый, применяемый)3. Утворені у величезній своїй більшості від доконаних дієслів російські дієслівні речівники на -ние, -тие розширили проте своє значіння, і такими російськими дієслівними речівниками, як исследование, познание покриваються відповідні українські дієслівні речівники і недоконаного і доконаного значіння: досліджування і дослідження, пізнавання і пізнання (відомо ж бо, що українська мова творить пасивні дієприкметники на -ний, -тий, отже й дієслівні речівники, і від доконаних і від недоконаних префіксованих дієслів). Перекладаючи російські дієслівні речівники, не треба цього факту з ока спускати і як до потреби вжити дієслівного речівника чи доконаного чи недоконаного значіння.
Ще кілька слів за наголос у дієслівних речівниках на -ння. Р. Смаль-Стоцький4 одностайно наголошує другий з кінця склад, отже й бороне́ння, бавле́ння. До недавнього ще (1917—1918 pp.) наддніпрянські засідання, зібрання, питання замінені переважно на засідання, зібрання, також питання, очевидно під західнім впливом. Пор. також у Грінченківському словнику розлуче́ння, доруче́ння. Слово, що в Грінч. словнику має форму оба́чіння з наголосом на третьому з кінця складі (може під впливом ритмічного наголосу в наведеному на це слово прикладі: — Знайшла мене ой смертонька в чужій стороні, май же, сестро, обачення на діти мої), я записала в містечку Буслав’ї5 у формі обаче́ння: — Вони не мають не людей обаче́ння.