Про іменні (бездієслівні) звороти, де б можна здогадатися опущених помічних дієслів, особових форм від бути, див. § 6, А, 3.
1. Відзначаю ті іменні звороти, де при дативі дієвої особи речівник у номінативі: — Бачить кінь, що невидержка (йому) Рудч. І, 118. Як оце у шинку сидять та п’ють горілку люди, то вже йому нетерпій, і собі купить Гр. Пор. безпідметові звороти з інфінітивом, ст. 62.
2. Деякі іменні підрядні речення
а) Як на особливість у будові українського підрядного речення, вказую на такі атрибутивного значіння іменні речення, що з головним реченням зв’язані злучним словом що.
Передусім даю на увагу такі іменні підрядні речення: — Ой чия пшениця, що довгії гони? Чи не того козаченька, що чорнії брови? Пісня. Прийди ж, козаченьку, що карії очі Чуб. V, 86. Чи не та чорнява, що повна шия намиста з хрестами Кв. 34. Чи то, тато, тую брати, що воли-корови, чи то, тато, тую брати, що чорнії брови Кл. Кв. 191. Ці підрядні речення, можна думати, витворилися з таких паратактичних (сурядних) сполученнів, як — козак-чорнії брови (пор. рос. Иван-Грозные очи), козаченько-карії очі, пшениця-довгії гони, що в них апозиція (чорнії брови, довгії гони) підсилена злучником що. Набувши поширення, ця конструкція відійшла свого первісного значіння і вплинула на такі творення, як — Чи то, тато, тую брати, що воли-корови Кл. Кв. 191 та инші. З погляду літературної мови можна ці підрядні іменні речення мати за речення неповні, що складаються з підмету та з підметом зв’язаних слів. У деяких із цих реченнів можна б — теж із погляду літературної мови — вбачати опущений прийменниковий зворот в його, в неї, в них (або в тебе, де присудок у головному реченні є у формі вольового способу), що вкупі з злучним словом що відповідають російським злучним у которого, у которой, у которых: що повна шия намиста = що (в неї) повна шия намиста. Замість номінатива може в таких підрядних реченнях бути і прийменниковий зворот: — Я не тих багачок, що по вісім сорочок Чуб. IV, 508 (= що (в них) по вісім сорочок).
Де підрядне атрибутивне речення в’яжеться з таким словом головного речення, що вказує собою на час або на місце, як ото — Діждали ми того дня, що бенькет Рудч. II, 102. От і зійшли вони на такий пустир, що бур’ян аж у чоловіка ib. 24 — можна б із погляду літературної мови вбачати в таких підрядних реченнях опущених прислівників часу або місця: що (тоді) бенькет (був); що (там) бур’ян аж у чоловіка (був, ріс). Тут можливі й паралельні конструкції із злучниками коли (де часове значіння), де (значіння місця): — …того дня, коли бенькет… пустир, де бур’ян аж у чоловіка.
До цієї конструкції належать і ті іменні атрибутивного значіння підрядні речення, що в них речівник із своїм прикметником становить присудковий генітив до підмету-займенника він, вона…, якого нема, але якого можна здогадатися: — Оце ж тая хустиночка, що чорного шовку (= що (вона) чорного шовку, рос. которая…), нема мого козаченька, що сумського повку Чуб. V, 310. Також із злучником щоб(и): — Дружини шукають, щоби роду тихенького ib. 35. Ці неповні підрядні іменні речення ідуть, думаю, від стягненої будови (де проста фраза) — Оце ж тая хустиночка (з) чорного шовку, нема мого козаченька (з) сумського повку. Дружини шукають роду тихенького, — де генітив чорного шовку, роду тихенького підсилений у фразі злучником що. Проти стягненої будови розімкнена будова (де зложена фраза із злучником що, щоб) підносить у фразі такий генітив. Так само й у вище поданих конструкціях, як — Прийди ж, козаченьку, що карії очі, — де можлива стягнена будова (Прийди ж, козаченьку з карими очима), розімкнена будова (що карії очі) кладе психічний натиск на звороті, що злучником що виділений в окреме речення. Пор. злучники що, щоб при інфінітиві, ст. 45—46.
Сюди належать і ті іменні підрядні речення із злучником що, що становлять собою порівняння: — Він собі то коней заведе таких, що як змії MB. I, 86. То поведе очицями, що як терн-ягідки Кв. 158. Проти конструкцій без злучника що — Він собі коней заведе таких, як змії — конструкції з злучником більше підносять у фразі дане порівняння.
Споріднені з указаними є ті підрядні іменні речення, що становлять собою прийменниковий зворот із значінням місця: — Приходь сьогодні на озера, що у нашому бору Кв. 49. Смутна… сиділа… хорунжівна… у своїй хаті, у Безверхому хуторі, що на Сухій Балці Кв. 204. Віддам отому чоловікові, що на дереві Нар. 12. Запорожці Біляї жили… в урочищі Холуюватому, що супротив Наливана НЗап. 24. В Канівському, що од Яру, ближче до Хортиці, — і там густий байрак ib. 27. Я сама родом з Підгородньої, що під Самар’ю ib. 29. На могилі, що під Хрестовкою, жив Ведмідь НКл. 33. І тут можливі беззлучникові конструкції — Віддам отому чоловікові на дереві. Стосунок злучникової конструкції до беззлучникової той самий, що вище.
б) Відзначаю ще іменні безпідметові підрядні речення з генітивом, що з головним реченням в’яжуться злучниками поки, доки, скільки, як: — Робитиму, поки сили Гр. Не перестану тебе любити, поки мого віку Лев.—Гр. Поки й живіття мого, не забуду Ном. 4088. Щоб же ти так бігав, поки твого віку Чуб. І, 51. Скільки нашої моги, дбаємо про добро рідного краю Кул. VI, 564. Та роби, як посилля Гр. Поки світ-сонця вороги б Київа не дістали Гр. Можна при генітиві здогадатися опущеного дієслова з значінням стане, буде (поки сили стане).