|
Table of Contents
|
Про прикметники в позиції других відмінків та паралельних їм конструкцій див. § 6, Є. Про прикметники при інфінітиві див. § 4, Ґ.
А. Деякі звороти з прикметником-присудком
Вказую на деякі прикметники у функції присудковій, де б із літературних виходячи звичок, можна б чекати присудка-особового дієслова: — Найбільше ж величчя української нації явне з того, що спромоглась вона видати з себе самобутню літературу Кул. VI, 580. Кохайтеся, коли вхітні MB. II, 132. Я не годна співати Гол. Де ж хто годен таку роботу за один день зробити? Яв. 114. Будь здорова і щаслива, що мені пам’ятлива Чуб. V, 289. Кому то вже така краля несподобна буду MB. На це ми незвичні Гол. Не спроможна я це зробити ОК. Також прислівник прикметникового походження у функції присудковій: — Не гнівно вам нехай буде (з Кулішевих листів). Хто його знає, що воно вагу має для життя: чи власне хазяйствечко доладне, чи ота промітність — це не вгадно Етн. 30.
Відзначаю український зворот, де прикметник здоров, -ва, -ві при дієслові 2-ої особи: — Самі здорові знаєте, як не треба робити. Самі здорові пишете, що люди московські не згірші (з Кулішевих листів).
Б. Позиція наголошеного прикметника-атрибута проти означуваного речівника
Щоб висунути у фразі прикметника, що у функції атрибутивній, мова обминає звичної позиції прикметника, де він безпосередньо стоїть перед речівником, і дає йому позицію менш звичну, ставлячи його не безпосередньо при речівнику: — Пошли ж його ще ведмежого дістать молока, Рудч. І, 134. У перснях вона срібних руками у стан хибкий узялася MB. …та доччиній не потурати зраді Є. 108. …що народне робили діло ib. Навчив його, мов сарану, скакати і голосним лякати серце ржанням Кул.—Гр.
Підносить прикметника й прийменник, коли його повторити і перед речівником, і перед прикметником: — Ой над бистрим над Дунаєм чорний ворон кряче Чуб. V, 86. Пустіть мене, серце, до батька до вашого Рудч. І, 82. Той Іван знав в лісі добрі стежки, але він їх туди не водив, лише по гущах по великих Яв. 204. Старенька вже, а на висках кучері, в перснях у блискучих MB. Все для свекрухи та для старенької Метл. Одягла його в червоний в жупан дорогий Шевч. 431.
Психічний натиск кладе на прикметнику-атрибуті і позиція його після речівника: — Ой піду я, піду дорогою широкою, ой гляну я, ой паду я в колійку глибокую Метл. 65. Хто б мав таке слово пишне та красне, щоб так, як на картині, змалював той манастир Кул. Чорна Рада. Над Марусю нема й кралі кращішої Гр.
В. Прикметники з особливими відмінками
Деякі прикметники мають в українській мові свою особливу, відмінну від російської складню. Подаю такі вживаніші прикметники.
Прикметники близький, винен, голодний, жадний, заздрісний, свідомий, цікавий можуть мати при собі генітив паралельно з иншими конструкціями: — Близький смерти, божевілля. Благородні хліба голодні Ном. 953. Жадни́й помсти (і — Я на гроші не жадний НКл. 34). Заздрісний чужого добра (і на чуже добро). Свідомий цієї науки. Я того не цікавий (і — Цікавий, як циган до бджіл Ном. 6515). Я того (і тому, в тому) не винен.
Прикметники багатий, бідний, щедрий, скупий, здоровий, дужий, гострий, слабий, хворий, гарний, хороший, ласкавий, здатний, ласий, лихий, поганий та инші ближче означуються зворотами з прийменником на, що має при собі генітив: — Либонь же ти на розум не багатий? Гр. Багатий на лати та на дрібні сльози — бодай не втирать Шевч. Настя така багата на слово, що я не мала, коли й промовити до бабусі Барв. Наш пан багатий на корови, на вівці, на таляри-червінці Чуб. III. 233. Магнати щедрі на обіцянки Стор. 94. Велетні були здорові на зріст давні люди Ном. Ти дужчий від мене на зуби Шух. 83. Козаченько молоденький на слова ласкавий Чуб. V, 392. Була кізка хороша на вим’я ib. 1145. На ноги слабий НЗап. 107. Славна дівка на натуру, пришелепкувата Гр. Довільний був і на хліб і на скотину і мав ласку від людей Етн. 33. Я на горілку не прагнючий Гр. Старий був дуже гострий на язик Стор. 193. Гострі були й на вигадки ib. 352. Удавсь бистрий на розум Є. Бистрий на очі Гр. На ногу кривий Гр. Чутна я на ніс Гр. Темний на очі, на розум. На обличчя був препоганий Гр. Як у саду вишня ягідками рясна, молодая дівчинонька на личенько красна Гр. На зріст височенька Гр. Ти, голубе сивесенький, ти на крила рябесенький Грінч. М. III, 184. Ти, козаче молоденький, на вроду прекрасний ib. 175. Рости, рости ти, черемхо, тонка, тонка та висока і на лист широка Гр. На виріст невисокий Ном. 8615. Я на гроші не жадний НКл. 34. Ой ти, соловей, ти манесенький, і на пір’ячко ти рябесенький, а на голосочок жалібнесенький Чуб. V, 759. Така ж тиха, така й мова, тільки на брівоньки чорноброва, а на личенько ще й біліша, тільки на словечко не вірніша Гр. На масть рудий ib. Лихий на шерсть ib. Купи мені зелену запаску, щоб я не забула, який ти на ласку, купи мені баєвую юпку, щоб я не забула, який ти на думку Чуб. V, 288. Ласий на що і до чого: До грошей я не дуже ласий. Шевч. На ділечко лінивая невіхна в мене Чуб. V, 701 і До діла лінива. На хитрощі дівчата здатні Котл. і До всього здатний Барв. 264.
Пор. і звороти з прислівниками прикметникового походження: — Тоді трудно було на гроші Кан. Будуть підпрягать (матір), як де буде на волів важко Рудч. І, 180. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток Гр.
Думаю, що такий зворот, як — На гарячку лежить Ном. 8136— іде від — Лежить хворий на гарячку. Через аналогію очевидно з вказаними зворотами маємо — А жвавий хлопчик при здоров’ю шостачок на года. Стор 195.
Паралельно може при деяких прикметниках і інструменталь бути: — Як вишня, як черешня ягідками рясна Чуб. V, 24. Грабина висока та листом широка Гр. Білолиця, кароока і станом висока. Пісня. Славний усіма сторонами. Ще ти дитя молоде, розумом недійшле Метл. 419. Капуста коренем корениста, листом головиста Гр. Капуста стеблом була путяща, а не було доброго видатку Гр. Ой ти, дубе кучерявий, чом листом не рясен Чуб. V, 601. Славний прозою Квітка вичерпнув свої оповідання з народніх уст Кул. VI, 429.
Паралельно з прийменниковим зворотом на з акузативом, українська мова знає й прийм. на з льокативом у таких, наприклад, висловах: — Молоденька та дівчина на личеньку красна Чуб, V, 24. Тонкая, високая, на личку біленькая ib. 119. З’їхалися два козаки, на личку однакі ib. 57. На листячку широкая ib. 119. Старий дід був на виду червоний, як буряк НЗап. 106. І на личеньку рум’яна, і на стану гожа Гр. Писарець маленький, на личку бравенький Гр. Він був гарний на лиці MB. Народ усе чудний на виду НЗап. 31. Проворна, моторна, смілива, на річах бойка Кв. На річах була собі смирненька Кв. На річах такий був гострий, як та бритва Кв. Старі люди знаючіші були і через те щасливіші на всьому Етн. 30.
Паралельно може бути й прийм. із генітивом у таких, наприклад, висловах: — 3 виду чорнявенька, хороша-прехороша Стор. 54. Бо ти любиш, що красний із твари Чуб. V, 253. Чого ти з личенька блідная ib. 318. Вишенька-черешенька з кореня гладенька ib. 1028. Щоб моя капусточка була із кореня коренистая, а із листу головистая Ном. 261. Паралельно й звороти з прийменником в (у), що з акузативом: — Росте дерево тонке, високе… в корінь глибоке, в листок широке Гн. II, Кол. і щ. 78. Рости виноградойко, барзо буйненько, в листя широко, в коріння глибоко Гн. г. 231. Приклади ці з західніх говірок.
Вказую на звороти: — Всі вороги раді з того, що нема чумака мого Чуб. V, 1198 і Чи мною раді Чуб. IV, 519. Я ж до тебе така вірна, а ти мені не хочеш сказати Нар. 216. До діла трудящі, до батька й матери слухняні ib. 220.
Г. Звороти з прикметниками вищого та найвищого ступеня
Сучасна літературна мова рясна на такі форми вищого та найвищого ступеня прикметників та прикметникових прислівників: більш веселий, більш широкий, більш численний, більш важко та ин. замість веселіший, ширший, численніший, важче; найбільш характерний, найбільш щасливий, найбільш трудний замість найхарактерніший, найщасливіший, найтрудніший. — Найбільш трудним є заготовка доброго насіння (з рукопису), замість Найважче заготовити добре насіння.
Звороти з більш і найбільш при прикметниках та прикметникових прислівниках різняться значінням від форм вищого та найвищого ступеня. Слова більш часто вживають на порівняння в розумінні рос. скорее; найбільш при прикметниках часто йде на означення рос. главным образом: — Це більш довгасте, як кругле. Такі найбільше є характеристичні ознаки цього типу.
Відзначаю й вживані форми вищого ступеня від прикметників дієслівного походження: — Він став гулящіший Етн. 38. Старі люди знаючіші були ib. 30.
За російською складнею ідучи, вживають часом замість українських відмінних прикметникових форм вищого ступеня із злучниками як, ніж або з прийменниками від, за, над, по-над при відповідніх відмінках, — невідмінної прислівникової форми вищого ступеня з генітивом: — Задні ноги довше передніх замість — Задні ноги довші за передні чи від передніх або як (ніж) передні. Приклади: — Не найшла дівчини кращої за цю Чуб. V, 288. Багатіші за дядька того Рудч. І, 92. Є в мене краща від тебе Чуб. V, 401. Добра горілка лучча від меду ib. 1098. Нема на світі і звіря лютішого від мене Стор. 386. Нема нещасливішої твари, як я ib. Прийм. від і при найвищому ступені: — Такий вже він найліпший доктор, найславніший від усіх Яв. 12.
Конструкції з прийменниками над, по-над із акузативом при прикметниках вищого ступеня мають відмінне значіння проти вище наведених конструкцій. Вони бувають у заперечних фразах і вказують не на вищий, а на найвищий ступінь даної прикмети: — По-над мене вірнішої на світі не найдеш Чуб. V, 177. Да нема дерева ряснішого над явора ib. 439. А над мене вірнішої для себе не знайдеш ib. 398. На світі нема розумнішого над тебе Стор. 60. Тут може бути, й прикметник найвищого ступеня: — Нема парубка найкращого по-над Іванка над нашого Пісня. Та нема цвіту найсинішого над ту ожиноньку, та нема слова найвірнішого над ту дружиноньку Метл. 243.
Зрідка тільки натрапляємо в українській мові на стару конструкцію з генітивом при прикметниках вищого ступеня: — Єсть у мене краща тебе Чуб. V, 326. А товариш кращий мене ib. 249. Також при прикметникових прислівниках: — Уставала я, сестро, раніш тебе, пряла я кужіль тонше тебе ib. 917. Набирала відеречка повніше усіх ib. 153. Молоде орля вище старого літає Ном. 7322.
Ґ. Тавтологічні звороти з прикметниками
Де треба що-найвищою силою відзначити у фразі речівника, прикметника чи прикметникового прислівника, там можна в певних зворотах вжити прикметника того самого кореня, що й підсилюване слово, здебільшого з наростком -енний, -енький, -есенький: — Побачите, якого нароблять колоту, читаючи про наші давнезні давна (з Кулішевих листів). Сила силенна війська. Дивуйся, брате, дивним дивом Чуб. V, 917. Старенна старість (рос. глубокая старость). Літа його безліченная безліч Гр. Чи хто з вас, діточки, доїздив рідненького містечка коли-небудь ранком-ранесеньким MB. Був собі дід та баба з давнього давна у гаї над ставом Шевч. Встала вона рано-раненько, умилася біло-біленько Гр. Сильний-силенний, здоровий-здоровенний, глибокий-глибоченний, старий-старенний і старий-старесенький та ин. Як і в тавтологічних зворотах із дієсловами (див. ст. 126), так і в тавтологічних зворотах із прикметниками, прикметник може бути підсилений того самого кореня прислівником, що утворений на зразок речівників у формі інструментальній: — Там такий голем-голісінький, босем-босісінький Гр.
Близькі значінням до зворотів тавтологічних є такі звороти, де прикметник або прикметниковий прислівник підсилюється другим, протилежного значіння прикметником із запереченням-префіксом не: — Біжить вода з-під кореня, та нехолодна, тепла Метл. 263. Молодий козаче, смутний, невеселий Чуб. V, 869. Були смутні, невеселі, тепер раді стали ib. 255. Тяжко, нелегко лежати під нею (землею) ib. 141. Чого ти, чоловіче, такий сумний та невеселий! Рудч. II, 21. Ох темная та невидная ніченька! Дурна була, нерозумная дівчина та полюбила козаченька старого. Пісня. Здорова була, дівчино моя, чужа, не моя, товаришева Метл. Чого наша Марушка смутна, невесела Грінч. М. III, 174. Купи черевички, малі, невеличкі ib. 172. Ой за гаєм зелененьким тече Дунай нетихий, бистренький Метл. Ой високо та ненизько горіх на ліщині, ой далеко та неблизько милий на Вкраїні Пісня.
Д. Самостійний прикметник-атрибут
Є конструкції, як ото — Дають мені сто червінців, золотії, дають мені й пару коней, воронії Чуб. V, 529. Дітей заставляє танцювати, а їм за те жменями медянички й усякі горішки сипле, що у шовковому платку, повнісінький, на красній ленті на шиї почеплений Кв., — де акцентований, у постпозитивній позиції прикметник-атрибут має форму номінативну і не стоїть у згоді з своїм речівником, — а це надає йому (прикметникові) самостійного характеру у фразі.
Е. Деякі характеристичні прикметникові наростки
1. Російська літературна мова, коли вона прикметником хоче означити подібність до певного речівникового поняття, додає до відповіднього речівникового пня слів-наростків -подобный, -образный, -видный, напр. шарообразный, шаровидный, человекоподобный. Ідучи за російською, українська мова і собі держиться такого словотвору і каже «кулеподібний», «стебловидний» та ин. Українська мова має на означення подібности свої наростки -уватий, -истий, -астий (-ястий).
Наросток -уватий головним своїм відтінком означає подібність до поняття, що в корені: — зеленуватий, барилькуватий, стебелькуватий, діжкуватий, горбкуватий, звірюватий, підковуватий (рос. подковообразный). Ямкуваті очі MB. Волохи цигануваті. Наросток -астий (-ястий) крім свого значіння рясноти, як його додати до речівникового пня — гіллястий, квітчастий, вікнастий (що з багатьма вікнами) — має ще й значіння подібности, як його додати до прикметникового пня: — Одлиск червонястий майнув по білих стінах Лев. І, 269. І з речівниковим пнем цей наросток, також наросток -истий, можуть дати значіння подібности: кулястий (Земля куляста, як кавун Гр.), звивистий (зигзагообразный), вилкастий (вилообразный), діжистий (= діжкуватий). Де з речівника не можна творити прикметника з наростками -уватий, -астий, -истий, там можна дати описовий зворот: на взір чого, взором чого, нагадуючи собою що.
2. Наросток -енький має не тільки здрібніле значіння, а часом і відповідає тому значінню, що його має прислівник досить: досить довгий, -го, — довгенький, -ко, досить частий, -то, — частенький, -ко, досить високий, -ко, — височенький, -ко, досить багато — багатенько, частіше чимало. Де стиль дозволяє, там можна замість «книжка розміром досить велика» сказати «книжка розміром (або на на розмір) величенька» (також чимала, чималенька). Приклади: — Я ж хоч був собі п’яненъкий, а в ногах таки кріпенький. Гр. Був собі один чоловік багатенький, мав собі корів доволі Рудч. II, 167. Бур’янець і величенький, та ніхто його не думає полоти Кв. Люди були заможненькі: багато було скоту, коней, бджоли НЗап. 107. Певна річ, не всякий стиль дозволяє робити такі заміни.
3. Наростки -енний, -езний, -енезний, -ючий, -ющий вказують на дуже високий ступінь прикмети у даному прикметнику і може собою инколи, як до стилю, заміняти прислівники дуже, надзвичайно, страшенно та ин.: здоровенний, величезний, силенний, довжезний, довжелезний, довженний, височенний, широченний, далеченний, давненезний, чуденний, багатенний, багатющий, злючий та ин. Перші три наростки здебільшого бувають у прикметниках, що дають поняття простору, часу, ваги. Приклади: — Хай одягнеться в сирітське гірке нарікання, підпережеться вдовицьким важенним зітханням Кул.—Гр. А морю широченному, глибокому, силенному води не надаси Гр. А провалля глибоченне, що й дна не видко Гр. Я вже й зовсім нездуженна до цього Нар. 146. Це дід кріпенний Гр. Пущі величенні Кул. VI, 11. Довженний цибух Лев.—Гр. Здоровезний млин Рудч. І, 137. То давненезний дід Гр. Мати і взяла собі в голову, що Антосьо важнюща персона, коли й Тимоха проти його ні чичирк Гр. Дівчата все в білющих сорочках та в квітках Гр. Злючих собак держала Гр.
4. Прикметниковий наросток -ісіньк- (діялектичне -ісеньк-) вказує на найвищу міру прикмети в даному прикметникові чи прикметниковому прислівникові: — Нестеменнісінький батько Гр. Прямісінька та рівнісінька, як струнка Гр. Хазяїн (торбу) взяв, повнісіньку червінцями напхав Гр. Ой бував же я та в чистісінькім полю Гр. Попав точнісінько в ніс. Даремнісінько ви, панночко, боялися Гр. Так дурнісінько (рос. совершенно напрасно) вилаяла мене Гр. Достеменісінько такий віл, як у мене Гр. Він нічогісінько не знає (А не «він рішуче нічого не знає», як у нас часто кажуть, виходячи з російського «он решительно ничего не знает»).
Також у займенниках: — На самісінькому кінці (рос. как раз на самом конце). Це ти брехню провадиш, бо ніхтогісінько не чув і не бачив такого Гр.
Цей наросток, як видно з прикладів, значінням відповідає прислівникам зовсім, цілком, як раз: — Він тут зовсім чужий — Він тут чужісінький. Замість — Листок виростає як раз коло самого вершечка — можна: — Листок виростає коло самісінького вершечка.
Вказані в 2, 3 та 4 пунктах наростки не до всякого надаються стилю: стиль набирає від них своєрідного емоціонального відтінку.
5. Вкінці вказую на прикметникові наростки приналежности -ин, -ина, -ине; -ів, -ова (-ева), -ове (-еве). Наростком -ин творяться прикметники від речівників жіночого роду і від тих речівників чоловічого роду, що з кінцевим а: Ольга — Ольжин, -а, -е, тітка — тітчин, -а, -є, Петриха — Петришин, -а, -е, Мотря — Мотрин, -а, -е, Маруся — Марусин, -а, -е; Ярема — Яремин, -а, -е, Ґонта — Ґонтин, -а, -е, сусіда — сусідин, -а, -е, але староста — старостів, -това, -тове. Відмінно від російської мови маємо перед наростком -ин перехідне м’якшення велярних шелестових: г—ж, к—ч, х—ш. Прикметники приналежности з наростком -ов- (-ев-) творяться від речівників чоловічого роду з кінцевим шелестовим звуком і з кінцевим о: дядьків, -кова, -кове, татів, -това, -тове; кумова хата це хата, що належить до кума; кумина хата належить до куми.
По-українськи не кажуть левиний, а левовий: — Навчав Галю послать брата левового молока дістати Рудч. І, 135. У Куліша — Потрощи їм зуби, криваві щелепи левині — слова левині вжито, думаю, під впливом російським.
Прикметники з вказаними наростками дуже великого в народній мові поширення і заміняють часто вживаний у сучасній літературній, а дуже мало народній мові властивий генітив приналежности (genitivus possessivus)— див. §13: — Оце, каже, попова хата, це — Трохимова, а це кумова, а це сусідина Рудч. І, 174. То не вогонь паше, то лице Мотрине Мир.—Гр. Проситься до бабки, до вітрової матери Рудч. І, 82. Вона була місяцева мати ib. 83. Стоїш коло старостової хати Грінч. М. III, 566. Дідова дочка пряде, а бабина з хлопцями гуляє ib. II, 61. Кумина хата горіла, а твоя тітка руки нагріла, от ми й родичі Ном. 9347. Поночі рвав огірки в кумовому городі Гр. Б’ють Хому за Яремину вину Приказка. Сестрина одповідь ще більше і ще гірше мене розлютувала Стор. 406. Замість предської поганської віри ширив Девлет Гирей у своєму ханстві віру Магометову Кул. VI, 40. Кононенків чесний поїзд валкою несеться Гр. Первий же двір свекорків, другий же двір батеньків Гр. Не так було у нашої Марусі, Наумової та Настиної дочки Кв. Розсердивсь за ції бабусині речі Кв.
Про прикметники дієслівного походження, їх наростки, див. § 1.