|
Table of Contents
|
Бити, вбиватися, вбитися, вибивати, -бити, відбивати, -бити, ся, добивати, -бити, збивати, збити
Генітив
1. Добивати, -бити віку. Доживать, -жить.
2. Відбити глузду. Лишить рассудка, ума.
3. Відбитися глузду. Лишиться рассудка, ума.
4. Добити торгу. Заключить сделку. Київщ.
5. Вибивати, -бити, ся з моці, з сили. Приводить, -вести в изнеможение, выбивать, -биться из сил. Іван як не вибивсь із моці, а поспішає Рудч. І, 137.
6. Збивати, збити з статку. Разорять, -рить.
Акузатив
7. Збивати, збити бучу, бурло. Поднимать, -нять шум Ном.
8. Забивати, -бити глузд кому. Забивать, -бить голову Т.
9. Побиває думка думку (також: думка думку пошибає). Мысли вереницею несутся; одна мысль быстро сменяет другую. Сльоза сльозу побиває. Слеза за слезой катится.
10. Перебивати, -бити мову. Прерывать, -рвать, перебивать, -бить кому в речи. — Вибачайте, мову переб’ю, — а ви ж коли бачили його?
11. Вибивати очі. Колоть глаза. — Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати.
12. Убиватися, -битися в що. Приобретать, -рести что. — Хоч на гроші не розжився, так ув одежу вбився.
13. Убиватися, -битися в колодочки, в пір’я, в палки. Оперяться, -риться; переносно о людях: вырастать, -рости. — Не вспів ще в колодочки вбитися, а бач, як затинає.
14. Убиватися, -битися в силу, в потугу. Приобретать, -брести силу, делаться, сделаться сильным.
15. Убиватися, -битися в славу (Кул.). Делаться, сделаться, становиться, стать известным, славным.
16. Збитися на що. Собрать деньги для чего, собраться со средствами. — Збився Пилип і на хату.
17. Бити чолом. Низко кланяться.
Інструменталь
18. Битися луною. Отдаваться эхом.
Бігати, бігти, відбігати, -бігти, добігати, -бігти, -ся, запобігати, -бігти, збігти, набігати, -бігти, убігати, -бігти
Генітив
19. Добігати, -бігти чого. Приобретать, -брести что; (о болезни) захватить. — Мабуть чи не сухоти добігла і кров’ю стала хрякати Барв.
20. Добігатися, -бігтися чого. Достигать, -стигнуть чего.
21. Відбігати, -бігти кого, чого. Чуждаться, оставлять, -вить, покидать, -кинуть. — Ой, що кров живую ссали, власних скарбів одбігали.
22. Запобігати, -бігти ласки. Снискивать, -скать расположение.
23. Набігти лиха. Нажить беду.
24. Набігти (вхопити) тропи. Найти дорогу, напасть на дорогу; сообразить, смекнуть. — Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи Барв.
Акузатив
25. Відбігати, -бігти що. Терять, потерять что. — Десь шапку одбіг.
26. Спобігти, збігти кого. Напасть врасплох на кого. — Тепер ляхи збіжать нас п’яних Кул.
27. Бігти в клус. Бежать, ехать рысью.
28. Бігти в чвал, з копита. Бежать, ехать галопом.
29. Набігати на очі. Мелькать перед глазами. — Шлях мигтить, гаї та ліси на очі набігають.
30. Набігає брижа. Образуется складка.
31. Серце набігає на кого. Сердце накипает. — Він чоловік нічого, а так на його иноді серце набіга.
Брати, -ся, взяти, -ся, забирати, -брати, набирати, -брати, -ся, прибирати, -брати, -ся, убирати, -брати, -ся
Генітив
32. Добирати, -брати, прибирати, -братії розуму, ума, хисту, способу. Умудряться, -риться, ухитряться, -риться, додуматься, выдумать. — Прибрали люди способу літати по воздусі. Якого б способу добрати, щоб ізнов все до згоди довести. Не доберу свого ума. Став… способу добирать, як бабу побити Грінч. М. III, 339.
33. Братися, узятися чого. Приниматься, -няться за что. — Воно гарненьке, не аби-яке і граматки береться. Береться инших способів Є. 195.
34. Набратися біди, лиха. Претерпеть бедствия. — Тоді набрались всі сто лих Котл.
35. Набратися охоти. Набраться храбрости, смелости. — Випив чарку, набравсь охоти та й пішов уночі лісом.
36. Набратися розуму. Поумнеть.
37. Набратися страху. Напугаться.
38. Набратися сорому. Осрамиться.
Акузатив
39. Брати баса. Петь басом.
40. Брати, узяти свою волю. Делать, сделать по своєму.
41. Брати, узяти гору. Брать, взять верх Кул.
42. Узяти думку. Вознамериться, решить. — Узяла собі таку думку: покину їх MB.
43. Узяти злобу на кого. Озлобиться.
44. Брати, узяти контракт. Заключать, -чить контракт. — Ніхто з богом контракту не брав Ном.
45. Брати міру. Снимать мерку.
46. Узяти лиць. Приобрести власть. — Таку міць узяв наш волосний, що й мирового не слуха.
47. Узяти натуру. Усвоить привычку.
48. Узяти ненависть на кого. Возненавидеть кого Барв.
49. Брати очі на себе. Привлекать внимание, бросаться в глаза MB.
50. Забирати, -брати, узяти силу. Приобретать, -рести власть, значение, влияние. — Таку силу забрали запорожці Стор. У Польщі тоді дуже велику силу взяли пани-магнати Є. 74.
51. Оббирати, одібрати спадок, спадщину. Получать, -чить наследство.
52. Брати, узяти шлюб. Вступать, -пить в брак. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Візьму шлюб з тобою Чуб. V, 993.
53. Узяти, забрати в голову. Задаться целью, решить. — Той мужик узяв собі в голову не пити горілки.
54. Брати, узяти в заліза, в кайдани (брати ланцюгами). Заковывать, заковать в кандалы.
55. Узяти в лад. Попасть в тон.
56. Узяти в лабети, в тісні руки. Взять в ежевые рукавицы.
57. Убирати, -брати в себе. Всасывать, всосать.
58. Брати, узяти в тямка. Смекать, -кнуть. — Його питають про одно, а він каже про друге; видно він і сам не брав у тямки, через те й ні в які розмови з людьми не зривався Барв.
59. Узяти в шори. Взять в руки.
60. Братися в ноги. Убегать.
61. Убиратися, -братися в силу. Приобретать, -рести силу, делаться, сделаться сильным. — Погодуй нас хоч трошечки, ой, поки ми в крильця вб’ємося та в силу вберемося.
62. Брати за серце. Трогать серце. — Уявити собі тільки, то аж за серце бере MB. II, 199.
63. Брати, узяти за нізащо. Ставить, поставить в ничто.
64. Брати, узяти на замітку, на розум, на ум. Принимать, -нять к сведению; замечать, -метить.
65. Брати, узяти на зуби. Поднимать, -нять на зубок.
66. Брати, узяти на муки. Подвергать, -гнуть пытке. — Як його взяли, на муки брали Чуб. III, 349.
67. Брати, узяти на розум. Див. Брати на замітку. — Бери, Петре, на розум Kolb. Pokucie, III, 179. Іван став собі на розум брать, що то воно значить Рудч. І, 132.
68. Брати, узяти на спиток. Пробовать, попробовать. — Хиба то на спиток узяти біли, яка то вона буде.
69. Брати, узяти на сповідь. Исповедывать; давать, дать нагоняй.
70. Брати, узяти на увагу. 1, Принимать, -нять во внимание О. К. 2. Принимать, -нять в расчет III.
71. Брати на ум. Див. Брати на замітку, на розум. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум.
72. Братися (чутися) на силу. Чувствовать себя в силах. — Ой, коню мій, коню вороний, чи берешся на силу. Чи чуєтеся, коники, на силу, чи підвезете княгиню? Чуб. IV, 265.
73. Братися, узятися на способи. Употреблять, -бить старания; прибегать, -гнуть к приему.
74. Забиратися на тепло. Начинать теплеть (о погоде).
75. Братися, узятися на штуки, хитрощі. Прибегать, -гнуть к хитрости, уловкам.
76. Береться під обіди. Приближается полуденное время Т.
Інструменталь
77. Узяти, -ся голощоком. Придавить морозом непокрытую снегом землю. — Голощоком як візьме, то померзне картопля у землі.
78. Брати горою. Петь высокие ноты.
79. Брати, узяти жаром, холодом, морозом. Бросать, -сить в жар; бросать, -сить в холод, знобить. — Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром.
80. Брати, узяти ланцюгами. Див. Брати, узяти в заліза, кайдани.
81. Братися, узятися чим. Превращаться, -ратиться во что; покрываться, -рыться чем. — Пара та, що йде од землі з теплим воздухом… береться маленькими бульбашками. Упав сніжок на обліжок та взявся водою Метл.
82. Узятися вогнем, полум’ям. Обняться, охватиться пламенем. — Все так вогнем і взялося.
83. Узятися рум’янцем. Залиться румянцем. — А дівчина, побачивши його, узялась рожевим рум’янцем, мов огнем і полум’ям MB. II, 163.
84. Узятися струпом. Покрыться струпьями.
85. Узятися цвіллю. Покрыться плесенью.
86. Бере що. Хочется чего. — Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до иншої охота. Плач бере Ном. Нема мого миленького, не бере гуляння Чуб. V, 181. Їжа їх не бере Рудч. І, 115. Сон мене не бере Чуб. V, 248. Та не взяла дівчиноньки ні сон ні робота ib. 366.
87. Бери кого жаль, журба, сум, страх. Становится жалко, грустно, печально, страшно. Живий жаль бере Ном. Аж страх бере слухати Яв. 258. Така журба її бере Рудч. II, 32.
88. Дрижаки беруть. Дрожь нападает. — А мене тільки дрижаки беруть, наче у лихоманці.
89. Завидьки беруть. Зависть берет. Сваха аж сичить, такі завидьки взяли Нар. 241.
90. Мороки беруть кого. Приходит в безпамятство.
91. Бере нетерплячка. Становится невтерпеж, не терпится.
92. Бере непосидячка кого. Не сидится от нетерпения.
93. Обморок бере кого. Дурно кому становится. — Мене обморок бере, так і млію Барв.
94. Заграва береться. Подымается зарево (ІН.).
95. Узялися морози. Наступил, ударил мороз. — Береться світом мороз. Морози беруться. —Начинается мороз.
96. Береться сварка. Возникает ссора. — Між челяддю береться сварка із-за курей і любасів.
97. Сон не береться. Не хочется спать. — Хата біла, постіль мила, а сон не береться Грінч. М. III, 220.
Бути, бувати
Генітив
98. Бути лихої волі. Быть злым, желать зла. — І пан був лихої волі на його.
99. Бути до вподоби, до любови, до мислі. Нравиться, быть по вкусу.
100. Бути до мови, до розмови, не до мови, не до розмови кому. Быть кому приятным, неприятным собеседником. I не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї Чуб. V, 401.
101. Бути до пари. Быть под пару, под стать. — Не до пари голубоньці горобець Л. Глібів.
Акузатив
102. Бути не в догад. Быть невдомек. — Не в до-гад йому й те, що… Кул. VI, 337.
103. Бути за новину. Быть в новость. — Як було тоді це ще за новину, то… Є. 150.
Інструменталь
104. Бути за привіллям. Быть в уютном, удобном месте. — Був за привіллям у вас і я, і коні.
105. Бути за руками. Быть под присмотром, взаперти. — Думала, що корова пропала, а вона була за руками.
Льокатив
106. Бути (зоставатися) у боці. 1. Оставаться в стороне, быть непричастным. — Семен зостається у боці, а Іван одвічай за все. 2. Быть на заднем плане (переносно).
107. Бувати в бувальцях. Видать виды (Ном.).
108. Бути в гніву. Быть в ссоре.
109. У году бути. Служить по найму на год.
110. У зайві бути. Быть лишним. — Привезли мого таки брата до прийому, бо вже записаний, а я в зайві Барв.
111. У знадобі бути кому. Быть нужным.
112. Бути в цвіту. Быть в цвету.
113. Бути в неславі. Быть обесславленным, пользоваться плохой репутацией.
114. В оці бути. Быть на глазах, на виду.
115. У примітку бути. Быть заметным. — Устане ясне сонце, і зайде, і знов устане, а Прісьці не в примітку.
116. У тямка бути. 1. Помниться кем, врезаться кому в память; 2. Быть понятным. — Це така хитра річ, що мені не в тямки.
117. В уподобі бути. Нравиться. — Ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок Барв.
118. Бути, бувати у хлібосолі. Водить компанию. — Він тепер такий багатир, що ніколи й у хлібосолі з нами не буває.
119. Бути на заваді, на перешкоді. Служить помехой, препятствовать. — Йому і муха на заваді Ном. Сам ти бачиш, що вороги нам на перешкоді Чуб. V, 319.
120. На літі бути. Быть на возрасте. — Ти на літі і Ярина зріє Шевч.
121. На мові, на розмові, на речах бути з ким. Иметь с кем разговор, беседовать, разговаривать с кем. Я не була з вами на розмові.
122. Бути на перешкоді. Див. Бути на заваді.
123. Бути на речахНом. Див. Бути на мові.
124. При розумі бути (сидіти). Быть в своем уме, в сознании. — Біснуватий сидить при розумі.
125. Бути не при тямі, не повно ума. Быть не в своем уме MB.
Важити, відважувати, -жити, зневажити, наважувати, -жити, ся
126. Важити. Иметь значение, вес. Знайду собі иншого, ти мені не важиш нічого Барв.
Генітив
127. Важити легко чого (що). Придавать мало значения. — Не годилось так легко важити тієї сили Кул.
128. Наважуватися, -житися до чого. Пристращаться, пристраститься к чему. — Був і нічого чоловік, та як наваживсь до горілки, то, бачите, все до жидів переносить.
Акузатив
129. Відважувати, -жити життя. Рисковать, -кнуть жизнью. — Оддала б теперь Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь Кул.
130. Наважувати, -жити руку до чого. Набивать, -бить в чем-либо руку. — Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та на друге місце переставив, — от знов починай наважувати руку.
131. Важити на кого, що. Иметь виды, метить, умышлять, покушаться. — Я двох люблю, на третього важу. Хто на моє здоров’я важить, той сам його не має Ном.
Інструменталь
132. Важити чим. Рисковать чем. — Не раз, не два здоров’ям важив.
133. Зневажати, -жити словом, чином. Оскорблять, оскорбить словом, действием.
Вертати, -рнути: обертати, -рнути, навертатися, -рнутися, підвертатися, -рнутися, -привертати, -рнути
Генітив
134. Привертати, -рнути до себе. Располагать, -дожить в свою пользу.
135. Підвертатися, -рнутися до кого. Подходить, подойти хитро.
Акузатив
136. Обертати, -рнути в що. Превращать, -ратить во что. — Князьку будівлю обернули в хлів Кул. 137. Обертати, -рнути, повертати, -рнути в нівець, в ніщо. Обращать -ратить в ничто, превращать, -вратить в ничто. — Обертаючи в ніщо слово боже переказом вашим. Старшина хоче писаря в нівець повернути.
138. Обертати, -рнути, повертати -рнути на що. Употреблять, -бить на что, для чего. — Обертати на користь собі всяку твар. Люди повернули оці сили на користь собі.
139. Обернути на свій обичай. Повернуть по своєму. — Як тієї води ніхто не може обернути на свій обичай, так щоб мої бджоли жодний уректи не міг.
140. Навертатися на думку. Приходить в голову. — І пані моя тож мені на думку навертається.
141. На очі навертатися. Попадаться на глаза. — Усе було куди підемо, він на очі навертається MB. I, 132.
Водити, вести, виводити, -вести, ся, доводити, -вести, зводити, -вести, ся, наводити, -вести, перевестися, підводити, -вести
Генітив
142. Доводити краю. Приводить к концу. — Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля Шевч.
143. Довести свого. Поставить на своем. — Мене б він такеньки не обійшов: я б йому довела свого, побачив би він MB.
144. Доводити, -веста до згуби. Доводить, -вести, до гибели. — Одарка… почала розказувати все… як страхали і били, як до згуби довели MB.
145. Доводити, -вести до зробу. Приводить, -вести в исполнение.
146. Довести до пуття, навести на пуття. Привести в хорошее состояние; сделать, как следует. — Довів хлопця до пуття О. К.
147. Зводити, звести з розуму, з ума. Обманывать, -нуть, одурачить; сбивать, сбить с толку. — Хоть хай буду день і ніч блудити, то не дамся з розуму зводити Зап. Г. Общ. 423.
148. Зводити, звести з світу. Сживать, сжить со свету.
149. Зводити, звести з хазяйства, з хліба. Разорять, -рить, расстраивать, -роить чье-либо хозяйство. — Рання сійба хоч не вродить, то із хліба не зводить Ном.
150. Виводитися, -вестися з чого. Я вивівся з чого. У меня вышло что. — Я вивелася з малих горщиків, — нема ні одного.
151. Зводити, звести дух. Переводить, -вести дух.
Акузатив
152. Вести мову. Вести речь, разговаривать. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
153. Перед вести. Предводительствовать, командовать, быть впереди, во главе. — Господарює Хвеська, у всьому перед веде Стор. 69.
154. Вести порядок. Распоряжаться; смотреть за порядком. — Тобі, мати, порядок вести.
155. Вивести справу. Добиться своего. — 3 ним не виведе справу і той, що в болоті Ном.
156. Уводити, увести в закон. Узаконять, -нить. Сочетать законным браком. — Вона, побачивши, що ти вже в закон уведена, не так буде на тебе жалкувати Кв.
157. Уводити, -вести в славу, в неславу. Позорить, опозорить, компромитировать, бесславить, обесславить. А звів козак дівча та ввів у неславу Чуб. V, 347. Сватай мене, козаченьку, та не вводь мене в славу ib. 52.
158. Уводити, -вести в хрест. Крестить, окрестить.
159. Зводити, звести на очі кому. Обращать, -ратить чье-либо внимание, указывать, -зать. — Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули MB. II. 130.
160. Зводити на очі кого. Устраивать очную ставку.
161. Навести на пуття. Див. Довести до пуття. — Молоді хазяї, думає, — чому й на пуття не навести.
162. Підводити, -вести на що. Подстрекать, -кнуть. — Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела Чуб. V, 231.
163. Підводити на покусу. Искушать. — Страшно тебе й слухати, що ти мене на покусу підводиш Стор.
164. Наводити, -вести на розум. Наводить, -вести на ум, научать, -чить. — Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе Ном.
165. Виводити, -вести на світ. Выводить, -вести на чистую воду. — Яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе Стор.
166. Зводитися, звестися ні на що. Приходить, прийти в совершенный упадок.
167. Переводити, -вестися на чий розум. Жить чьим-либо умом; делать по чьему-либо желанию. — Поки не брав дочки в Солов’їхи, був чоловік, як чоловік, а тепер зовсім перевівся на Палажчин розум Лев.
Інструменталь
168. Зводити, звести очима. Бросать, -сить взгляд, взглядывать, взглянуть. Як тільки наведу оком, то й вгадаю, де співака.
169. Наводити, -вести оком. Бросать, -сить взгляд, взглядывать, взглянуть. Як тільки наведу оком, то й вгадаю, де співака.
В’язати, зав’язати, розв’язати
Акузатив
170. Зав’язати вік, світ. Испортить жизнь, связать жизнь, лишить свободы. — Я і твій вік зав’язала Кв.
171. Розв’язати світ. Освободить, дать волю. — Зав’язала світ головоньці, не розв’яжу й довіку. Марині стало і в хаті веселіше, і на серці легше, неначе світ за-для неї вдруге розв’язався (Лев. — на свет народился).
172. Зав’язати язик. Заставить молчать, заставить прикусить язык.
Говорити, казати, сказати
Генітив
173. Говорити без обрізків. Говорить, не стесняясь, с полной резкостью. 174. Казати з уст. Говорить изустно.
Акузатив
175. Казати на догад. Говорить намеками.
176. Говорити, казати накриво, насторч. Перечить, противоречить. — Така вдалася, що ніколи насторч слова не скаже.
177. Казати на правду. По правде сказать. — Бо тепер, на правду казати, рідко де доброго чувати.
178. Казати насторч. Див. Говорити, казати накриво.
179. На сміх сказати. Сказать в шутку.
180. Ha чию сторону казати. Говорить по чьему-либо адресу.
Інструменталь
181. Говорити вивагом. Медленно, протяжно выговаривать.
182. Говорити, казати манівцями, позавгорідно. Говорить не прямо, обиняками. — Ви ніколи мені щиро не скажете, а завжди манівцями, позавгорідно.
183. Говорити миттю. Говорить скороговоркой.
184. Говорити з оприском. Говорить вспыльчиво, запальчиво.
185. Говорити за ким. Говорить в защиту кого. — Говорили на вовка, але й за вовком щось треба сказати.
186. Говорити позавгорідно. Див. Говорити манівцями.
187. Говорити пусто. Говорить пустяки.
Давати, дати, -ся, завдавати, -дати, додавати, -дати
Генітив
188. Завдавати, -дати думки. Заставлять, -вить думать. — Грім, і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки Барв.
189. Додавати духа. Ободрять, воодушевлять.
190. Завдавати, -дати жалю, жаху, сорома, стида, страху, муки, туги, то що. Причинять, -нить боль, мучения, наводить, -вести ужас, страх и т. д. — Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала.
191. Дати, завдати гарту. Дать, задать кому Ном.
192. Завдавати, -дати дурня. Ставить, поставить в глупое положение, выставлять, -вить дураком. — Вони добре бачили, якого дурня завдав усім Колумб.
193. Додавати, -дати рук, праці. Прилагать, -ложить старания. — Додай рук, то вимиєш до діла.
194. Подавати, -дати до рук. Вручать, -чить.
195. Дати, подати до уваги кому. Обращать, -ратить чье-либо внимание на что.
Акузатив
196. Берега дати. Положить предел, конец, — Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже розпустився.
197. Завдавати, -дати брехню, неправду. Стараться уличать, -чить во лжи; обвинять, -нить во лжи.
198. Віддати віть-за-віть. Отплатить равным за равное; око за око, зуб за зуб. — Що обізвусь, то завдають неправду. Не завдавай мені брехні, бо я зроду не брехала.
199. Давати, дати кому віру. Оказывать, -казать кому доверие. — Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру.
200. Давати, дати кому ганьбу. Хаять, позорить, опозорить; хулить, находить недостатки. — Я парубку ганьби не даю і заміж не піду.
201. Дати, подавати, подати голос. Отзываться, отозваться. — Ой, із гори да в лісок подай, дівко, голосок. Ой, як мені голос дать, в саду листоньки шумлять Грінч. М. III. 168. А до мене стиха голос подаєш Чуб. V, 411; 397.
202. Дати чому довід. Управиться, сладить с чем.
203. Дати догану. Найти недостаток. — Свита добра, ніхто догани не дасть.
204. Віддавати, -дати дяку. Приносить, -нести благодарность. — Пішов… богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь.
205. Здати зброю. Положить оружие Ш.
206. Дати зневагу. Оказать неуважение. —Дали зневагу матері.
207. Давати, дати кару кому. Чинить, учинить наказание. — Яку б йому кару дати? Яв. 26.
208. Дати лад. Привести в порядок; управиться. — Я сама в хаті ладу не дам Черніг.
209. Дати навід. Дать указание, навести на путь; научить, как делать Ном.
210. Завдавати, -дати неправду. Див. Завдавати брехню.
211. Давати, дати ознаку. Обнаруживать, -жить, проявлять, -вить. — Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару.
212. Давати перевагу, перед. Оказывать предпочтение Ш.
213. Дати піддрочку. Подзадорить.
214. Дати покій. Оставить в покое.
215. Віддати поклін. Отвесить поклон. — Матері божій поклін оддавши.
216. Дати понуку. Поощрить, подстрекнуть.
217. Давати, дати порядок. Распоряжаться, -рядиться. — Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла Метл.
218. Дати припин кому. Усмирить, сдержать.
219. Давати притыки. Задевать кого.
220. Давати провід. Руководить.
221. Дати раду кому, чому. Помочь кому, справиться с чем. — Не дав ради дітям, не дав їм доброго вчення Лев.
222. Здавати рахунок. Давать отчет. — Пішла здавати рахунок, що робила почерез цілий рік.
223. Дати розпусту. Распустить, избаловать. — Мала вдова одну дочку, дала їй розпусточку.
224. Здати справу. Дать отчет Ш.
225. Дати стежку в чому. Переносно: дать направление, указать путь.
226. Дати увагу. Оказать внимание Т.
227. Віддати хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. — Хвалу богові оддав MB.
228. Дати хука. Дать промах, маху дать. Раз на вовка хука дав, удруге схибив.
229. Давати честь-хвалу. Оказывать почести.
230. Давати, дати в знака. Показывать, -зать вид; давать, дать понять. — І в знаки не дасть. — И виду не показывает Т.
231. Даватися, датися у вічі. Показываться, -заться на глаза. — Привели його до матери, а самі повертались, не дались у вічі матері.
232. Датися в знаки, датися знати, датися у тямки. Дать себя знать, помнить, почувствовать. — Дамся ж я їм у знаки Стор. Чи ще ж тобі не далася тяжкая неволя знати?
233. Датися у тямки. Дав. Датися в знаки.
234. Давати, дати, віддавати, віддати на волю. Предоставлять, -вить на усмотрение. — Мати пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи Ном. Декоторі з земляків оддають мені на волю що-хотя з їх рукописами чинити Кул. VI, 452.
235. Подати на глум. Отдать на посмеяние. — На глум старих звичаїв не подаймо.
236. Дати на дзвони, на подзвінне, на подзвіння. Заплатить, чтобы звонили по умершем.
237. Дати на добридень. Поздороваться, пожелать доброго утра. — Устала раненько, умилася біленько, хазяїну на добридень дала.
238. Давати на догад. Давать намеки; позволять догадываться.
239. Давати на замітку. Давать понять; поставить на вид.
240. Давати, віддавати на муки. Предавать, -дать пытке. — Били мене, били, на муки давали.
241. Дати на передержування. Дать на хранение.
242. Дати, подати, податися на поталу. В добычу, в жертву отдать, быть отданным. — У чистому полі поховайте, звірю-птиці на поталу не давайте.
243. Давати, дати на призволяще. Предоставлять, -вить на усмотрение. — Я вам на призволяще даю: як хочете, так і робіть.
244. Давати на признаку. Оставлять примету. — Мені, брату, пішому піхотинцю, на признаку давайте.
245. Давати на розум. Надоумливать, наводить на мысль. — Коли б йому бог на розум дав, щоб ударив кого.
246. Даймо, даймо на те. Положим, предположим, допустим. — Даймо на теє, що воно було заєць, а хто ж його курей поїв?
247. Здаватися на чию волю, ласку. Предоставлять себя чьей-либо милости, в чье-либо распоряжение О. К.
248. Датися на мову, на речі. Быть разговорчивым, быть красноречивым. Друге на мову не дається, а в неї слово, як струмочок, дзюрчить. Улита чогось на речі не давалась, якась смутна наче зробилась Барв.
249. Датися, здаватися на підмову, до підмови. Дать себя подговорить, обмануть. — Я такої дівчини жду, щоб ся не дала парубкові на підмову. До підмови дався Чуб. V, 1080. Не здавайся на підмову ib. 355.
250. Здаватися на повагу чию. Ссылаться, полагаться на чей-либо авторитет Т.
251. Датися на явку. Показаться. — Це (чорт) вещ така невидима, а то якось то він на явку дався.
Інструменталь
252. Дати вагою. Отпустить на вес.
253. Додавати словами. Донимать речами. — Все її словечками додає.
Держати, ся, додержувати, -жати, ся, придержувати, -жати
Генітив
254. Додержувати варти. Быть на часах. — А козаки-лейстровики додержують варти Кул.
255. Додержувати вірности. Оставаться верным.
256. Додержати слова. Сдержать слово Мета.
257. Держатися берега. В прямом смысле: плыть возле берега; в переносном: быть осторожным.
258. Держатися голови. Удерживаться в голове, в памяти. — Антосьо слухав сю мову, а вона йому і голови не держалась.
259. Не держаться купи. Переносно: говорит несуразное. — Говорить, що й купи не держиться О. К.
Акузатив
260. Держати надію. Иметь, питать надежду (Полтавщ.).
261. Держати одказ. Давать ответ. — Я сам буду одказ держати.
262. Придержати ходу. Умерить шаг MB.
263. Держати в голові розум, ум добрий. Быть благоразумным, рассудительным. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовоньці, держи розум та ум добрий у своїй головоньці Чуб. V, 52.
Діятися, заподіяти
264. Заподіяти самому собі смерть. Наложить на себя руку, покончить жизнь самоубийством.
265. Діятися чим. Зависеть, происходить от чего. — Чим воно діється, що земля здається однакова, а жито росте неоднакове.
266. Добре діється. Хорошо живется, хорошо на душе. — Кому добре діється, той співає.
Імати, ся, (н)яти, відняти, діймати, -йняти, займати, -йняти, знімати, -няти, піднімати, -няти, понімати, -няти, ся, приймати, йняти, ся
Генітив
267. Діймати, -йняти поняти віри. Верить, поверить. — Іван поняв віри сестриній мові. — Не йметься віри. Не верится. — А все ще віри мені не йметься MB.
268. Прийняти голоду, холоду. Наголодаться, намерзнуться. — Прийняли і холоду і голоду Ном.
269. Підіймати, підняти духа. Воодушевлять, -вить, ободрять, -рить. — Не можна цею мовою підняти духа вгору Кул. VI, 427.
270. Прийматися, -йнятися до зробу. Приниматься, -няться за дело, за исполнение работы. — Як приймуться до зробу, у той час оддамо гроші.
Акузатив
271. Знімати, зняти голос, річ. Начинать, -чать говорить, заговорить MB. Ном.
272. Знімати пробу. Производить опыт. — Чи можна було витягти ту скриню у вікно— не знаю, бо ми проби не знімали.
273. Прийняти слово. Заговорить.— Прийняв ізнов слово чоловік.
274. Зайняти в полон. Взять, захватить в плен. Чуб. V, 628.
275. Підіймати, підняти на глузи, на сміх. Поднимать, -нять на смех Барв. Ном. Нар. 157.
276. Займатися на зорю, на світ. Светать MB.
277. Знятися на ноги. Подняться, встать на ноги. — Люди її якось вигодували, закіль знялась на ноги.
Інструменталь
278. Займати, -йняти словом кого. Заговаривать, -рить с кем. — Мене ж, брате, словом не займають, мов у вічі не знають.
279. Знятися пухирем. О теле: покрыться пузырями, напр., от обжога.
280. Поніматися, -нятися чим. Покрываться, -крыться чем. — О воде: пройти водою. — Незабаром сніжок понявся водою.
281. Пройняла думка кого. Явилась у кого мысль, мысль озарила кого. — Така саме думка пройняла й Чіпку.
282. Відняло річ. Отняло язык.
283. Понімає сум. Грусть, печаль охватывает. — А який то сум понімав та посідав часом, то й не сказати MB.
284. Не йметься (мені). Не дается в руки, не спорится.
285. Дух зайнявся. Дух захватило.
286. Знімається, знялася буря, вітер, буча. Поднимается, поднялась гроза, ветер, суматоха.
Іти, ся, піти, ходити, доходити, дійти, ся, заходити, зайти, підходити, підійти, приходити, прийти
Генітив
287. Доходити, дійти чого. Достигать, -гнуть чего. — Святого він дійти заміру хоче Кул. Щоб ти добра дійшла. Самотужки кращого життя доходив Є. 4. Не дійшли злодія Ном. Великого чину дійшов.
288. Доходити, дійти кінця, краю. Оканчивать, окончить. — Не дійшов кінця своїх письменницьких завданнів Є. 200.
289. Дійти літ. Возрасти, стать совершеннолетним. Як дійшла вона літ своїх, то я без клопоту їла MB. II, 19.
290. Доходити, дійти розуму. Набираться, набраться ума-разума. — Яка ще з нею мова, вона ще дурна, нехай перше розуму дійде.
291. Він усього доходить. Он во все вникает.
292. Піти плавця. Пуститься вплавь.
293. Доходитися лиха. Нажить беду.
294. Одходити, одійти від серця. Переставать, -стать сердиться.
295. Доходити, дійти до чого. Див. Доходити, дійти чого.
296. Прийти до глузду. Образумиться, опомниться.
297. Дійти до зросту. Прийти в возраст.
298. Приходити, прийти до пам’яти. Приходить, прийти в сознание, в себя. — Тоді Олеся мов до пам’яти прийшла, схопилась, — вже нема MB.
299. Піти до побою. Вступить в бой. — А як пішов до побою, усе військо побідив.
300. Доходити, дійти до серця. Трогать, тронуть. — До серця ніщо мені не доходить MB.
301. Доходити до розуму. Див. Доходити розуму. Стали самі до розуму дохожати Чуб. V, 847.
302. Доходитися, дійтися до кого. Доходить, дойти до чьего-либо сведения. — До царя те дійшлось.
303. Ітися, приходитися до чого. Вести, клониться к чему. — Він знав, до чого це приходиться, — здригнув увес Кв. Скажіть мені, до чого це йдеться.
304. Виходити, вийти з чого. Стать выше, перерасти. — Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти.
305. Виходити, вийти з грошей. Падать в цене. — Старий (кінь) з грошей виходить Ном.
306. Виходити, вийти з дітей. Выходить, выйти из детского возраста MB.
307. Не сходити, не йти з думки. Из голови не выходить. — 3 думки мені не йде братня біда MB.
308. З літ вийти кому. Быть уже не в тех летах. — Бабі з літ вийшло Ном.
Акузатив
309. Підходити, підійти кого чим. 1. Брать, взять кого хитростью. — Ми тобі дамо гроші, які схочеш великі, лише ти підійди його, чим би його з світа можна згладити. 2. Соблазнять, -нить. — Нечистий дух з’явився з первовіка і взяв підходити чоловіка. А чим підходив? Грішми.
310. Піти в блуд. Пойти блуждать. — А третя дочка у блуд пішла, приблудилася та й у луг темний.
311. Заходити, зайти в голову. С ума сходить, сойти. — Миша в голову зайшла, заки зерно знайшла Ном.
312. У гроші йти. Подниматься в цене. — Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить Ном.
313. Заходити, іти у заклад з ким. Держать пари Ном.
314. Піти в непам’ять. Прийти в забвение.
315. Увіходити, увійти в неславу. Бесславить, обесславить, позорить, опозорить себя.
316. Заходити, зайти у перерік із ким. Входить, войти с кем в пререкания, в спор.
317. Входити, заходити в речі, в розмову. Пускаться, вдаваться в разговоры. — 3 Марусею вона про се не заходила у розмову MB. Вони заходять часто з чужими людьми у розмову.
318. В розум прийти. Образумиться.
319. Піти в руку. Пойти в прок. — Як хто продає жалкуючи, то не піде куплене в руку. Ном.
320. Заходити в сварку. Ссориться. — …щоб я з тобою в сварку заходила MB.
321. Піти у світи, світами. Пуститься в свет Ном.
322. Піти у скитки. Отправиться скитаться.
323. Заходити в хмару. Фантазировать; витать в облаках.
324. Увійти в хрест. Окреститься.
325. Заходити, зайти за край. Выходить, выйти из пределов Ш.
326. Вийти на кого. Сделаться чем. — Вони виходять на попа без ніякої науки.
327. Зіходити, зійти на що. Обращаться, -ратиться, превращаться, -ратиться во что. — I ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо.
328. Зійти на біду. Обеднеть; впасть в несчастье.
329. Виходити, вийти на добре, на зле. Оканчиваться, окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. — Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло Ном.
330. Виходить, вийшло на моє (твоє, його, наше і д.). Выходит, вышло по моему (по твоєму і д.).
331. Ходити, піти на засіди, на засідку. Залегать, залечь на дичь; сесть в засаду. — Ходив я на засіди на котки.
332. Іти, піти на користь. Служить, послужить на пользу. — Це піде їм на користь Ш.
333. Прийшло на рано. Настало, началось утро.
334. Ha переверт піти. Пойти вверх дном, шиворот на выворот. — На переверт пішло діло Лев.
335. На перемоги йти, піти з ким. Вступать, -пить в состязание Ш.
336. Піти, вийти на посиденьки, на посідки. Отправиться посидеть, побыть в гостях, на улице Барв.
337. Зіходити, сходити, зійти на чий розум. Поступать, -пить, как кто.
338. Іти на супереки з ким. Делать против чьего либо желания. — Іде на супереки з батьком старший син.
339. Ітися на добро. Итти к добру. — На добро ідеться.
340. Підходити, підійти під кого. Соблазнять, -нить. — Можна під її підійти чи ні?
341. Підходити, підійти під ласку кому. Входить, войти в милость, приобретать, -брести чью-либо благосклонность.
342. Підходити, підійти під мислі кому. Нравиться, понравиться. — Хорошая дочка твоя під мислі підходить Чуб. V, 901.
Інструменталь
343. Перейти через край. Выйти из пределов Ш.
344. Ходити блудом. Блуждать, не знать, что делать. — Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люди ходять.
345. Увійти боєм. Войти вооруженной силой. — У Київ мусив боєм увійти.
346. Піти вогнем, пожаром. Сгореть. — Бодай сіно вогнем пішло і коса зломилась. — Який я коштовний дім збудував, громовим пожаром пішов.
347. Піти димом. 1. Сгореть. 2. Пойти прахом.
348. Іти лавою. Итти сплошною массою Кв.
349. Підійти лестками кого. Взять кого лестью.
350. Заходити лестом. Обольщать; обманывать при помощи хитрости.
351. Піти млинком. Вертеться, двигаясь. — (Листочок) пішов млинком за вітром.
352. Ходити нависом біля кого. Неотступно ходить за кем.
353. Іти, піти обертом: голова іде, пішла обертом. Голова идет, пошла кругом О. К.
354. Ходити своїм робом, иншим робом. Действовать, поступать по своєму, по иному. — Не всі ми його робом ходимо. Пора… про Україну робом иншим дбати.
355. Ходити правим, лихим робом. Действовать, поступать справедливо, дурно. — А хто правим ходить робом, того милуй Кул.
356. Піти рукою. Повезти, иметь удачу. — Недавно ся оженили, не пішло рукою Ном.
357. Піти світами. Див. Піти в світи.
358. Перейти хмарою. Пройти бесследно. — Не журись, хмарою перейде та й край.
Льокатив
359. Ходити по годах. Постоянно служить по найму.
360. Ходити по правді. Поступать, служить правдой.
361. Піти світ за очі. Пойти, куда глаза глядят.
362. Зайшов вечір. Начался, настал, наступил вечер.
363. Зайшла гадка. Пришло в голову Т.
364. Заходить, зайшла потреба. Возникает, возникла, явилась потребность О. К.
365. Іти позавгорідно. Итти окольными путями.
366. Іти, піти пусто. По пустому пропадать, -пасть.
367. Ходити хороше. Быть хорошо одетым. — Що то люблю, щоб у роскоші жити!.. Пити, їсти, хороше ходити Кв.
368. Ходити чорно, біло. Быть одетым в черную, в белую одежду.
369. Одійшли шпари. Прекратилась боль в пальцах от мороза. Переносно: прекратился чей-л. страх, вообще стесненное состояние.
370. Дійдеться ряд. Придет черед.
Кидати, кинути, ся, викидати, -кинути, закидати, -кинути, накидати, -кинути, скидати, -кинути, ся
Генітив
371. Не кидатися чого. Не отрекаться, не отказываться от чего. — До святого духа не кидайся кожуха. Першого купця не кидайсь Ном.
Акузатив
372. Кидати галки. Баллотировать шарами.
373. Викидати колос. Выбрасывать колос. —Соловейко щебече, поки жито колос почне викидати.
374. Викидати качани. О капусте: давать кочни.
375. Кидати кров. Делать кровопускание, кровь отворять. Київщ.
376. Прикинути пеню. Взвести беду, напраслину.
377. Прикинути слівце. Ввернуть словцо Лев.
378. Закидати, -кинути слова. Намекать, -кнуть. — Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити MB.
379. Вкинути в голову собі. Забрать, вбить себе в голову.
380. Закидати, -кинути на догад. Намекать, -кнуть. — Закинув Марусі на догад, що це він її любить Кв.
381. Закидати, -кинути на кого. Намечать, -метить в мыслях кого. — Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув та й сам злякавсь од нерівні Кв.
382. Скидати, ся на кого. Быть похожим, смахивать на кого. — Обличчям від дуже скида на вас.
383. Скидати на кого рукою. Показывать на кого рукою.
384. Викидати на очі. Колоть глаза. — Мені на очі викидають, що в нас хати нема.
Інструменталь
385. Закидати, скидати, накидати, кинути, закинути, скинути, накинути оком. Взглядывать, -лянуть, посматривать, -реть, бросать, -сить взгляд; окинуть, охватить взглядом. — Куди оком закинеш, усі женяться Кв. Скільки оком кинути — гора мріла. От і оком не скинеш всього селища Грушиного Етн. 40. Понад річкою зеленіли густі очерета, скільки можна було скинути оком Лев. Дівчину оком накинути. Насмотреть, наметить девушку.
386. Кидати хлящем. Бросать в беспорядке, как попало. — Кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на вулицю.
387. Скидатися, скинутися очима. Взглядывать друг на друга. — Скинулись близько очима.
388. Скидатися, скинутися чим. Обращаться, -ратиться во что. — Скидайсь ти, Домно, гадюкою, а я білим каменем стану.
Класти, ложити, кластися, докладати, доложити, накладати, накласти, наложити, покладати, покласти, прокладати, проложити, скласти, сположити
Генітив
389. Докладати, -класти, доложити до чого праці, рук. Прилагать, -ложить старания. 390. Прикладатися, -кластися до кого. Применяться, -ниться к кому. — Це й нам треба до вас прикладатися.
Акузатив
391. Покладати величність у чому. Придавать чему-либо значение. — Козаки у хлібі кохаються, ото як зійдуться, то й пита один одного: а скільки у тебе хліба? Бо він у чому иншому величности не покладає.
392. Покладати, положити гнів на кого. Положить гнев на кого. — На свого старшого брата великий гнів покладав. Положили гнів на Миколу Гн. 85.
393. Покладати гріх на кого. Взводить грех на кого. — Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра.
394. Класти межу. Проводить границу.
395. Класти милость на кого. Оказывать снисхождение кому. — Це ще я милость на його кладу, що не позиваю, а то було б йому.
396. Класти, покладати надію, надії на кого. Возлагать, -дожить надежду, надежды на кого. — На його єдиного покладаю мої надії.
397. Проложити пісню, гутірку. Сложить, сочинить песню, рассказ Кул.
398. Складати, скласти подяку. Приносить, -нести благодарность Ш. Ми їм подяку складаєм за їх щирі труди Етн. 21.
399. Закладати, -класти, залежати позов. Вчинить иск; возбудить процесс, судебное дело.
400. Складати, скласти рахубу. Считать, сосчитать. — Скільки всіх зорь, тому ще ніхто рахуби не склав.
401. Прикладати руки. Усердно работать Ном.
402. Підкладати руки кому, під кого. Помогать кому. — Не туди він дивиться, щоб нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах своїх держати Барв. 500.
403. Покладати, -класти хреста. Осенять, -нить себя крестом.
404. Укласти, скласти, зложити ціну. Назначить цену; оценить. — Наїхали купці із Варшави, вороному коню ціну вклали.
405. Класти честь на собі. Блюсти, соблюдать свою честь, уважение к себе. — Я б і сказав тобі, та честь на собі кладу Ном.
406. Класти, покладати в голову. Думать, догадываться, воображать. — І в голову цього не покладай. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать.
407. Сположити на руки кому. Возложить на кого, поручить кому. — Йому сположили на руки їх (коней) чистити.
Інструменталь
408. Наложити, накладати, -класти, налягти головою. Положить голову, погибнуть.
409. Наложити душею, життям. Пожертвовать жизнью.
Льокатив
410. Класти, покладати в головах. Див. Класти, покладати в голову. — Не думав і в головах собі не покладав Ном.
Мати, матися
Генітив
411. Волі маєте. Как вам угодно Ном.
Акузатив
412. Мати відома. Знать. Нема відома. Неизвестно. — А нема відома, як у тому замку, що в ньому.
413. Мати заздрість на кого. Завидовать кому.
414. Мати зазлість на кого. Враждовать с кем, ненавидеть кого.
415. Мати злість на кого. Злобствовать на кого.
416. Мати обачення на кого. Обращать внимание на кого, присматривать, заботиться о ком. — Знайшла мене, ой, смертонька в чужій сторононьці, — май же, сестро, обачення на діти мої.
417. Мати охайність. Быть опрятным.
418. Мати перевагу. Преобладать, иметь преимущество.
419. Мати призру на кого. Подозревать кого.
420. Мати ремст на кого. Быть недовольным кем. — На нас і на тих людей мав він великий ремст.
421. Мати силу. Иметь действие. — Закон має силу О. К.
422. Мати увагу на кого. Обращать на кого внимание Т.
423. Мати удачу (вдачу) до чого. Иметь к чему-л. способность.
424. Мати храп на кого. Иметь зуб против кого. — Каже, що на нього отаман має храп.
425. Мати за добре, за зле. Считать что-л. хорошим, дурным. — Він нам цього не має за зле О. К.
426. Мати на пеню. Иметь причину для ссоры. — Я з тобою нічого не маю на пеню Ном.
Льокатив
427. Мати на мислі, на гадці, на думці. Предполагать, думать. — Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі Метл. 62.
428. Мати на оці. 1. Не спускать с глаз. 2. Иметь в виду.
429. Мати на повазі кого. Питать уважение к кому. — Чим вони не люди? І добрі, і заможні, всі їх на повазі мають MB. II, 111.
430. Мати на приміті. Иметь в виду Ш.
431. Мати на увазі. Иметь в виду Ш.
432. Матися на бачності. Быть на стороже, быть осторожным.
433. Мати себе смутно. Быть грустным, печальным.
Могти; змагати, знемагати, спомагати, -могти, спромагатися, -могтися
434. Змагати. 1. Быть в силах, в состоянии. — Ой, косити, молотити— я то не змагаю.
435. Змогтися. Собраться с силами, со средствами. — Не змоглись на євангелію, цілуйте псалтирю Ном.
Акузатив
436. Знемагати на що. Изнемогать от чего. — То тим вони спочивали, що на рани постреляні та порубані дуже знемагали.
437. На сон знемагати. Сильно хотеть спать.
438. Спомагати, -могти на що. Давать, дать возможность, средства. — На що нас бог споміг, тим і приймаємо Ном.
439. Спромагатися, -могтися на що. Собираться, -браться со средствами. — Спромігся дід на обід, а баба на кисіль Ном.
Інструменталь
440. Змагати здоров’ям: Чи ти здоров’ям змагаєш?Здоров ли ты?
Носити, нести, ся, виносити, -нести, зносити, -нести.
441. Зносити мислі до кого. Думать о ком. — Я до тебе не говорю, тільки мислі зношу.
442. Винести на явність. Обнаружить; ясно доказать.
Інструменталь
443. Зносити, знести головою, умом. 1. Соображать, -разить, уразуметь. 2. Быть в состоянии собственными силами сделать. — Чи він би ж то громадське діло зніс головою? Не міг він умом знести, яким дивом дивним він живий та цілий вискочив MB.
444. Мислі зносять, заносять кого. Усиленно думает. — Мислоньки мене зносять Грінч. М. III, 246. Мене мислі заносять ib. 247.
445. Нестися високо, вгору. Заноситься, важничать. — Кожен, хто нестиметься вгору, принизиться.
Падати, випадати, -пасти, відпадати, -пасти, занепадати, -пасти, підупадати, -пасти, припадати, -пасти, спадати, -пасти, упадати -пасти
Генітив
446. Відпасти права, ласки. Лишиться, потерять право, расположение.
447. Припадати, -пасти до вподоби, до натури, до душі. Нравиться, понравиться. — (Оповідання) так припали до душі, мов мама рідна (Гн. Хотк. Кам. душа). Нашій бабі дуже припало до душі оце займище наше Етн. 40.
448. Припасти до смаку. Прийтись по вкусу.
449. Спадати, спасти з голосу. Терять, потерять голос; спадать голосу. — Дяк п’є горілки багато і вже спада з голосу.
450. Спасти з глузду. Сойти с ума.
451. Спадати, спасти з лиця, з тіла. Худеть, похудеть лицом, телом. — Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Усе було тружусь, роблю, аж з тіла спала.
452. Спадати, спасти з розуму. Глупеть, поглупеть. — Ні, наші козаки ще з розуму не спали, щоб вовка од біди сховали Л. Гліб.
453. Упадати коло кого. Ухаживать за кем. — Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на старості літях коло вередливого дівчати MB.
Акузатив
454. Падати в нестяму. Впадать в бессознательное состояние, терять сознание.
455. Впадати, впасти в око, в очі. Бросаться, -ситься в глаза. — Вона мені ще й тоді в око впала, що яке то молоде й хороше та нещасливе Барв.
456. Впасти в пам’ятку. Запечатлеться в памяти.
457. Запасти в серце, в око, в душу. Приглянуться, произвести впечатление, понравиться. — Олена знає того парубка, що їй так у душу запав Кв.
458. Впадати, впасти в слово. Вмешиваться, -шаться в разговор.
459. Попастися в клопіт. Смутиться, попасть в неловкое положение.
460. Спадати, спасти на думку, на розум. Приходить, прийти в голову, на мысль, на ум. — І знов тобі щось на думку спало. Нікому така думка не спала на розум Кв. І на думку така (дівчина) не спадала Стор. 158.
461. На моє слово впало. Вышло по моему.
462. Спасти на чию стежку. Пойти по чьей-либо дорожке, по чьим-либо следам. — Ой, і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодні.
463. Занепадати на здоров’я. Див. Занепадати здоров’ям.
464. Підпадати, -пасти під мислі. Нравиться, понравиться. — Ой ти мені… під мислоньки не підпав Чуб. V, 843.
Інструменталь
465. Випадком випасти. 1. (Как раз) случиться. — Випадком випало дуже добре. 2. Пойти прахом. — Як беруть з нас гроші, так випадком і випадуть.
466. Занепадати, -пасти здоров’ям, на здоров’я, на здоров’ї. Ослабевать, -беть. — Чоловік з нудьги зовсім занепав здоров’ям MB.
467. Упадати лестю до кого. Поддабриваться, подольщаться. — Сидить Гриць на важниці, тяженько здихає, а до його чорнявая лестю упадає.
468. Спадати, спасти очима на кого. Встречать, -ретить взглядом. — Куди я не гляну, усе на його погляд очима спаду MB.
469. Припадати, -пасти чим (снігом, пилом). Покрываться, -крыться чем (снегом, пылью). — Не жаль мені доріженьки, що пилом припала.
Льокатив
470. Упадати, -пасти, занепадати на силі, на здоров’ї. Ослабевать, -беть.
471. Упасти на лиці. Похудеть лицом.
472. Підупадати на силах. Постепенно ослабевать.
473. Кров нападає. Кровь ударяет в голову, кровь приливает к голове. Київщ.
474. Нестямки напали. Растерялся, забылся, -лись.
475. Куди очі спали. Куда глаза глядят. — Бігти кинулася, куди очі спали MB.
476. Падь пала. Стих нашел. — На мене падь пала.
477. Щоки відпали. Лицо обрюзгло.
Пускати, пустити, ся, спускати, -стити, напускати, -стити, попускати, -стити
Генітив
478. Попускати, -стити (місця, поля). Уступать, -пить (немного места, поля). — Козаку нетязі більше місця на покуті попускали.
479. Напускати туману в очіПускать пыль в глаза Ш.
480. Пуститися берега. 1. Потерять всякую сдержку. 2. Отдаться на произвол судьбы.
481. Духу пускається хто. Испускает дух. — Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш.
482. Спустити з ока. Выпустить из виду Т.
Акузатив
483. Пускати, -стити ману. Пускать, пустить пыль в глаза, морочить Ш.
484. Пускати славу. Распространять молву.
485. Пускати торохту. Пускать сплетни. — Я віри не діймав, як люде про неї торохту пустили Барв.
486. Пускати тумана. Дурачить, обманывать.
487. Спускати, -стити ціну. Сбавлять, -вить цену Лев.
488. Пустити в запомин. Предать забвению Кул.
489. Пустити в непам’ять. Предать забвению.
490. Пуститися в ледащо. Сделаться беспутным. — Чи це і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що.
491. Пускати, -стити на пожар. Сжигать, сжечь. — Семиград султанський хочуть пустити на пожар і сплюндрувати.
492. Пуститися на одчай божий, на одчай душі. На все отважиться; пуститься, очертя голову Ном.
493. Пускатися, -ститися на що. Решаться, -шиться на что. — Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
Робити, зробити, виробляти
Генітив
494. Робити до любости. Делать в свое удовольствие, по своєму желанию.
Акузатив
495. Робити, зробити волю кому, чию. Исполнять, -нить чье-либо желание (волю). — Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю.
496. Робити збитки. Проказничать.
497. Робити звістку. Подавать весть.
498. Робити землю. Обрабатывать землю.
499. Виробляти землю. Истощать землю частыми посевами. — Виробили так землю, що вже нічого не родить.
500. Робити, зробити лад. Приводить, -вести в порядок.
501. Зробити ляску. Сделать одолжение MB.
502. Робити плату. Производить платеж. — Одчиняйте хату та робіте плату.
503. Робити ремество. Заниматься ремеслом. — Роблю ж я таки те ремество синило, так воно добре мені в знаки далося.
504. Виробляти силу. Истрачивать на работе силу. — Виробив я свою силу та на твої діти.
505. Зробити смерть собі. Наложить на себя руку, лишить себя жизни.
506. Зробити умову. Заключить договор Ш.
507. Робити хліб. Обрабатывать землю. — Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити Котл.
508. Робити що за іграшку. Делать что-либо с легкостью, шутя.
509. Робити на капость. Делать на зло Ном.
510. Робити на пеню. Делать наперекор, на зло. — Так робиш, як мені на пеню Ном.
Інструменталь
511. Робити, зробити своїм богом. Делать, сделать по своєму.
512. Робити волею. Делать добровольно, по собственному желанию.
513. Робити закладом. Делать медленно, не спеша.
514. Робити щирим серцем. Усердно, искренно что-либо делать.
Сідати, сісти: посісти, присідати, -сісти
Акузатив
515. Посісти що. Принять во владение, овладеть. — Не думай, що ти посядеш мою худобу.
516. Присідати, -сісти кого. Одолевать, -леть. — А дівчину думи лютії присіли.
517. Сум посідає кого. Грусть, печаль охватывает. — А який то сум понімав та посідав часом, то й не сказати MB.
518. Його туга посіла. Им тоска овладела Ш.
519. Його присіла сідина. Он поседел, покрылся сединой.
Ставати, стати, діставати, -стати, пристати, переставати, -стати, устати
Генітив
520. Ставати, стати дуба. Становиться на дыбы.
521. Дістати ласки. Приобрести расположение, милость. — Такої ласки дістану й у Параски Ном.
522. Ставати, стати до чого. Браться, взяться, приняться за что. — Сей же, як до чого став, …уся душа його в роботі MB.
523. Ставати до бою, до побою. Вступать в бой, выходить на бой.
524. Ставати, стати до оборони. Подниматься, -няться на защиту Ш.
525. Стати до помочи. Прийти на помощь.
526. Ставати, стати до розмови. Заговаривать, -рить с кем.
Акузатив
527. Дістати в лице. Получить пощечину.
528. Пристати у прийми. Не имея своего хозяйства, сесть на хозяйство родителей жены в ее доме.
529. Стати на очі. Сделаться ясным, понятным. — Стала людам на очі неправда в нашій українській справі Є.
530. Ставати, стати на кого. Подниматься, -няться, восстать. — Чи там раду радять, як на турка стати, не чуємо на чужині Шевч.
Інструменталь
531. Стати козубом. Замерзнуть, сделаться твердым, как кора (о мокрой одежде).
532 Стати наметом. Разбить шатры.
533.// Стати опором.// Оказать сопротивление. — Стояли на сеймі опором проти політичної системи єдиности віри в Польщі.
534. Стати побоєм. Быть готовым начать бой (о войске). — Сам звів корогву та й берегом пішов, став побоєм перед Хотином.
535. Пнем (на пню) стати. Заупрямиться. — Внучечка як на пню стала: лікаря та лікаря MB.
Льокатив
536. Стати у мочах. Войти в силу, сделаться сильным, окрепнуть. — Сидить черв’як у тому гніздечку, а як стане у мочах, то й вилізе.
537. Стати у подобі. Понравиться. — У подобі став їй новий піп Барв.
538. Стати у помочі, до помочи. Прийти на помощь.
539. Стати у пригоді. Пригодиться. — Я тобі у великій пригоді стану Рудч. І, 87.
540. Переставати,-стати у чому. Останавливаться, -новиться на чем. — І ще ж то жиди рандарі у тому не перестали: — на славній Україні всі козацькі церкви заорендували.
541. На годині стало. Установилась погода.
542. Стати на заваді. Помешать.
543. Стати на пам’яті. Припомниться, приходить на ум, на память, в голову. — Тоді тобі усі діла на пам’яті стануть.
544. Стати на переметі. Воспрепятствовать, повредить. — Він міг стати йому на переметі, шкодити.
545. Стати на пню. Див. Стати пнем.
546. Стати на речах з ким. Вступить с кем в разговор Ном.
547. Стати на рушнику. Обвенчаться.
548. Стати на слові. Сдержать слово.
549. Стати на стану. Подняться на ноги (в переносн. смысле). — Хоч у домовину клади, неначе він год нездужав, а тепер знову на стану став.
550. Стати опір. Оказать сопротивление. — Ви проти нас обидва опір стали.
551. Устати переп’ят на кого. Стать кому на дороге, преградить путь кому.
552. Стала пригода. Приключился случай.
553. Ставати, стати ряд-у-ряд. Становиться, стать ровными рядами.
Ставити, становити, поставити, постановити, пристановитися, настановляти, -вити
Генітив
554. Пристановитися до чого. Избрать занятие. — Пристановився до гандлю.
Акузатив
555. Настановити закон. Установить закон.
556. Поставити обід. Дать обед (пир).
557. Ставити, поставити питання. Предлагать, -ложить вопрос О. К.
558. Поставити за вину. Вменить в вину Ш.
559. Поставити за обов’язок, за повинність. Вменить в обязанность О. К.
560. Настановляти, -вити на кого. Назначать, -чить кем, делать, сделать кого кем. — Настановили на голову. О. К.
561. Настановляти, -вити кого на добру путь, на розум, на добрий розум. Надоумить, направлять, -вить на истинный путь кого-н.
562. Ставити кого на очі. Давать очную ставку.
563. Поставити на своє. Поставить на своем. — Він знав, що дочка поставить на своє, коли він схоче Лев.
564. Настановити на хліб. Обеспечить материально. — Прохала свою приятельку настановити її на хліб, пошукати службу Барв.
Інструменталь
565. Настановити людьми. Сделать человеком.— Час тебе оженити, людьми настановити.
566. Поставити прямцем. Поставить вертикально.
Стояти, відстояти
Акузатив
567. Відстояти ноги. От долгого стояния получить отек ног Лев.
568. Стояти за кого. Поддерживать кого, держать чью-либо сторону.
569. Стояти за що. Считаться чем, быть чем. — В мене те стоїть за лихо пекуче, що мені слова промовити не вільно MB.
570. Стояти на чию руч. Быть на чьей-либо стороне. — Він бо раз-у-раз на їх руч стоїть.
Інструменталь
571. Стояти лубом. Быть твердым, как лубок (об одежде, вообще о тканях).
572. Стояти за чим. Дорожить чем. — Я за волами не стою — беріть їх.
573. Стояти над гробом. Быть одной ногой в могиле.
Льокатив
574. Стояти на думці. Не выходить из головы.
Тягти, відтягти, затягти, потягти
Генітив
575. Тягти до права. Привлекать к суду. — Син вітця до права тягне.
Акузатив
576. Відтягти голос: голосу не відтягне. Не в силах отвести голос, заговорить.
577. Затягти затяг. Навербовать отряд, шайку.
578. Тягти за кого. Держать чью-либо сторону. — Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом.
579. Потягти руку за ким. Взять, принять чью-либо сторону Ном.
Інструменталь
580. Потягти за ким. Взять, принять чью-либо сторону.
581. Повтягало очі кому. Ввалились глаза.
Чинити, учинити, счиняти
Акузатив
582. Чинити (правити) відправу. Служить в церкви.
583. Чинити, учинити (увольнити) волю. Исполнять, -нить желание. — Чини мою волю Шевч., Чуб. V, 940. Вволіть мою волю Чуб. V, 950. Ввольни ж мою волю ib. 161.
584. Чинити заповідь. Исполнять заповедь. — Вони ж твою заповідь чинили.
585. Чинити, учинити злість. Делать, сделать зло.
586. Чинити кривду. Обижать.
587. Чинити ласку. Делать одолжение. — Чиніте ласку, внесіте ковбаску.
588. Чинити обов’язок. Исполнять долг Ш.
589. Счиняти перелюбки з ким. Творить с кем прелюбодеяние.
590. Чинити славу. 1. Разглашать, делать. 2. Прославлять. — Премудрому лицареві славу учинили.
591. Чинити слідство. Производить следствие Ш.